Сьогодні виповнюється 123 роки легендарній Завальській Січі, спортивно-пожежному товариству (витоки), а завтра день народин її славетного засновника Кирила Трильовського, відомого у світі галичанина, доктора права, адвоката, журналіста, поета і як би сьогодні сказали, громадського активіста.
У його честь, як корінна завальчанка, подаю авторську пісню, яка стала символом Завальської Січі і січового стрілецтва майже на рівні з “Червоною калиною”. Це з підліткового віку, з мого бунтівного 13-ліття! І звучить цей січовий марш гордо і дзвінко у моїй голові досі! А був то далекий і романтичний 1990 рік. Антиукраїнський “совок” уже давав тріщину. Приходила епоха Незалежності і віяли вітри свободи і волі! Синьо-жовті знамена робили прорив у серцях і головах мільйонів. І вільна Україна для мене, малої і ще зеленої, народжувалася у січовому Заваллі у межиріччі Черемошу й Пруту, на наших зарінках, де перші січовики у вишиванках і малинових лентах через плече складали присягу патріота січовика – людини національно свідомої, фізично і морально здорової, спраглої знань і змін в рідній державі!
Гей, там на горі Січ іде,
Гей, малиновий стяг несе,
Приспів:
Гей, малиновий, наше славне товариство,
Гей, машерує, раз, два, три.
Гей, на переді кошовий,
Гей, як той орел степовий,
Гей, а позаду осавул,
Гей, твердий хлопець, як той мур.
Гей, а по боках четарі,
Гей, то сторожі огневі,
Гей, отамане, батьку наш!
Гей, веди, батьку, вперед нас!
Гей, не заллє нас вражий вал,
Гей, бо з нас кождий радикал.
Гей, молод хлопче, позір май,
Гей, та до Січи приставай.
Гей, наша Січа дорога,
Гей, як та мати, всім одна.
Гей, повій, вітре, з синіх гір,
Гей, на прапор наш, на топір.
Гей, повій, вітре, зі степів,
Гей, дай нам силу козаків.
Гей, дай нам силу і відвагу,
Гей, Україні на славу.
А ще сьогодні згадка про звитяжний бій січового стрілецтва на горі Маківка
108 років тому, з 29 квітня до 4 травня 1915-го, тривали бої за гору Маківку між Українськими Січовими Стрільцями та російськими військами.
Гора Маківка висотою 958 метрів розташована у Високому Бескиді, нині за 8 км від селища Славське Сколівського району Львівської області. Під час Першої світової війни в ці дні 1915 року за цю панівну висоту точилися запеклі позиційні бої між підрозділами австро-угорської 55-ї піхотної дивізії Ігнаца фон Фляйшнера (до складу якої входили Українські Січові Стрільці) та російськими військами 78-ї піхотної дивізії генерала Володимира Альфтана. Контроль над Маківкою був потрібен росіянам для подальшого захоплення села Козьова.
Як зазначають історики, “оборона Маківки дала змогу 55-й австро-угорській піхотній дивізії повністю виконати поставлені перед нею стратегічні завдання: перше — не дала змоги росіянам прорватися через карпатські перевали та вийти на оперативний простір на Угорську рівнину, що створило б катастрофічні наслідки для австро-угорського фронту та могло б призвести до виходу Австро-Угорщини з війни; друге — виграти час для зосередження німецьких військ на ділянці Горлиці — Тарнув і подальшого успішного прориву російського фронту, який призвів до загального відступу російських військ з Галичини”.
Які історичні паралелі у час нинішнього рашистсько-путінського вторгнення в Україну. Які переживання, біль і гордість… Віра в нескорену Українську Державу, її Захисників, полеглих Героїв.
Слава Січовому Стрілецтву! Слава Збройним Силам України!
Україна вистоїть! Україна перемагає.
Слава Героям! Слава Нації!
peredplata
