Питання про будівництво ратуші у Чернівцях постало відразу ж після включення Буковини до складу Габсбургзької монархії. 29 травня 1786 року командувач військової адміністрації Буковини Карл фон Енценберг видав постанову про необхідність взяття в оренду для міської управи приміщення за платню, визначену в розмірі 40 флоринів. Упродовж десятиліть магістрат Чернівців працював у орендованих приміщеннях і листувався з Віденською радою, Галицьким намісництвом, Буковинською окружною управою про необхідність побудови власного приміщення.
І в 1825 році було прийнято постанову про спорудження ратуші за проектом Надвірної будівничої ради на Казармовій площі (місце злиття нинішніх вулиць 28 Червня та І.Богуна). Однак проти цього проекту виступив окружний інженер Адольф Марін. 18 років велося листування про спорудження не на околицях, а в центрі міста. Марін переконував, що Чернівці розвиватимуться у південному напрямку, і ратуша повинна знаходитися в центрі міста, а саме на площі Ринок. У 1830 році крайового інженера підтримав общинний комітет на чолі з Андреасом Клугом, визнавши найпридатнішу для будівництва ділянку, що належала заможній родині Петровичів. 14 березня 1841 року Чернівецький магістрат підтвердив контракт між Христофом фон Петровичем та магістратом щодо земельної власності №288. А 24 квітня земельну ділянку придбано магістратом за 8000 флоринів. Запис про це був занесений до кадастрової книги міста.
12 березня 1842 року австрійський цісар видав указ про спорудження чернівецької ратуші. Конкурс на будівництво виграв підприємець Мендель Амстер, який підписав із магістратом контракт, що складався з 20 пунктів.
Його засвідчено підписами Менделя Амстера, бургомістра Франца Лігоцького і двох свідків – членів будівельного комітету Йозефа Сімовича та Антона Белізаро і скріплено печаткою магістрату. Будівництво велося під вищим керівництвом крайового інженера та безпосереднім наглядом магістрату і громадського будівельного комітету, до складу якого увійшло шестеро найбільш шанованих, компетентних городян. Згідно з цим контрактом підприємець Мендель Амстер та компанія Герша Юстера, що постачала будівельні матеріали, зобов’язувалися збудувати приміщення ратуші за чотири роки. Роботи роз
19 квітня 1843 року відбулося закладання наріжного каменя у фундамент майбутньої ратуші. До міста запросили багато гостей, зокрема представників Галицького намісництва зі Львова та Віденської Надвірної будівничої ради. У спеціальну нішу поклали золоті монети з профілем цісаря та пергаментну грамоту з посланням до нащадків.
Фундамент мурували з каменю, стіни – з цегли. Дуже якісних матеріалів вимагало будівництво вежі. Спершу передбачалося, що вона матиме дерев’яний каркас, однак згодом було запропоновано металевий.
Будівельні роботи завершили наприкінці листопада 1846 року. А вже 1 грудня, незважаючи на те, що будівлю ще не було прийнято в експлуатацію, магістрат перебрався до ратуші. За це бургомістр Лігоцький отримав дисциплінарне стягнення від крайової влади. (ДАЧО, ф. 1, оп. 1, спр. 9020, арк. 1-2).
Остаточне прийняття новобудови відбулося 20 березня 1848 року – без урочистостей і банкетів. Для цього був підготовлений детальний опис усіх трьох поверхів ратуші, який склав архітектор Франц Радор, а підписали його – крайовий комісар Краль, архітектор Микулич, муляр Урбанські, члени будівельного комітету Карл Мартель та Йозеф Отт. Цей унікальний документ знаходиться у фонді Чернівецького міського магістрату. (ДАЧО, ф. 39, оп. 1, спр. 97-а, арк. 428-441).
Подаємо найцікавіші, на нашу думку, витяги з опису приміщенняновозбудованої ратуші.
Споруда триповерхова, збудована з твердих матеріалів, межує зі сходу із Семигородською вулицею (частина вулиці Головної), завдовжки 19 клафтерів 2 фуси 6 цоллів (майже 37 м), із півночі – з площею Ринок (площа Центральна) – 21 клафтер 4 фуси (приблизно 41,2 м), із заходу – з Лілійною вулицею (вулиця Івана Франка) – 19 клафтерів 4 фуси, причому до неї примикає тільки одноповерхова частина будівлі розміром 4 клафтери 4 фуси, що разом становить 24 клафтери 2 фуси (понад 46 м), з півдня – з приватною власністю Леона Бека – 9 клафтерів, з виступаючим кутом із північної сторони – 5 клафтерів 5 фусів…
Сходи з чотирма парапетами оздоблені каменем. Усі складові, згідно з контрактом – з каменю. Балконні плити мають 4 кам’яні і одну металеву опору. Головні карнизи ризаліту підтримуються шістьма канельованими пілястрами, які завершує фриз із кам’яними тригліфами і метопами, оздоблений 15 гіпсовими розетками. Над головним карнизом, уздовж ризаліту, – аттик висотою 5 фусів 6 цоллів. На ньому встановлено намальований водостійкими фарбами на мідній блясі герб міста Чернівці…
На задньому плані головного фасаду підіймається вежа… Над головним карнизом вежі, облицьований каменем, – головний капітель. Над дахом вежі – металева конструкція у вигляді шпиля, до якої прикріплена мідна позолочена куля. Шпиль увінчує орел…
…З боку Семигородської вулиці – в’їзні ворота… В’їзд вимощено дубовими колодами… Територія двору – правильний чотирикутник, утрамбований гравієм. Тут же – мурована криниця глибиною 24 клафтери…. далі у дворі – дві конюшні, приміщення для возів, домова пральня, пожежне депо.
Перший поверх. Проминаючи перший в’їзд, через коридор досягаємо приміщення земельного кадастру, що має три кімнати…
У кінці коридору – сходи, що підпираються склепінням з дубовим поруччям, 27 сходинок ведуть на другий поверх …
…Далі досягаємо кімнати поліцейського ревізора… …Із коридору – через передню частину будинку – підіймаємось у міську касу, що складається з трьох кімнат… Головні сходи мають 29 сходинок із кам’яних плит – від фундаменту до склепіння, на кожній площадці – коридор, на сходах – дубові поруччя, 29 сходинок ведуть на другий поверх… На першому поверсі, в передній правій частині, – реєстратура, що складається з трьох кімнат… До сходів примикають арештантська кухня і по-ліцейська вартівня… В кінці коридору – вхід до поліцейської казарми, що використовується для арештантів.
Другий поверх… Усі коридори і сходи вимощено кам’яними плитами. В усіх кімнатах, за винятком залу, підлога – м’яка і вистругана… З коридору досягаємо експедиційної контори, яка складається з трьох кімнат. Велика експедиційна кімната має спільне з кімнатою поліцейського судді опалення, всі кімнати опалюються з коридору… З кімнати керівника експедиційної контори двостулкові двері ведуть у коридор верхньої сторони. Тут посередині знаходиться зала, що має троє двостулкових дверей… Зала прикрашена 12 цілими і 4 половинними іонічними гіпсовими капітелями…
По одну сторону зали з боку Головної вулиці і площі Ринок знаходиться бюро магістратського начальника, що складається з приймальні та кабінету… З іншого боку зали (в другому куті) – бюро магістратського адвоката, що складається з двох кімнат, в усьому подібних до бюро начальника…
Далі – бюро асесора, кімната слуги канцелярії, кімнати поліцейського фельдфебеля, арешт для знаті, окремо для чоловіків та жінок…
Третій поверх… Коридори вимощені, мають склепіння. Весь поверх використовується під квартири. Квартира бургомістра розміщена в начільній стороні будинку, коридор однієї частини цієї квартири знаходиться біля вежі до середини флігеля Лілійної вулиці, на 6 сходинок вищий за інші коридори. Ця частина має скляні двері. Зі сторони головних сходів – тристулкові двері… Квартира складається із шести кімнат, що йдуть одна за одною, і кухні з видом на площу Ринок… Квартира адвоката в лівій стороні, або у флігелі напроти Головної вулиці. Вона складається з 4 кімнат і кухні. Всі кімнати мають підлогу з м’яких струганих дощок, скрізь плінтуси… В кухні – плита, як і в квартирі бургомістра. До цієї квартири прилягає горище… Квартира асесора на правій стороні, навпроти Лілійної вулиці, складається з трьох кімнат і кухні… Квартира сторожа вежі складається з однієї кімнати і кухні, обидва приміщення мають підлогу. В кімнаті – руська піч…
Вежа… До неї досягаємо з коридору від квартири бургомістра із середини третього поверху через двостулкові скляні двері… Праворуч від входу – поріг, якого можна досягти, подолавши 126 сходинок. Сходи вільно лежачі – без проміжних опор…
На нижньому поверсі у флігелі проти Лілійної вулиці – вхід до підвалу… Весь підвальний поверх складається з 5 підвальних відділень…
Отже, 1848 року в центрі Чернівців постала велична будівля у стилі пізнього класицизму. Й досі вона відіграє суттєву містобудівну роль, а вертикаль вежі слугує архітектурною домінантою всієї навколишньої забудови. Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 6 вересня 1979 р. споруда ратуші прийнята на державний облік, як пам’ятка республіканського (у наш час – національного) значення. Порядковий номер у державному реєстрі національного культурного надбання – 3275, охоронний номер – 1738.
За період існування будівля двічі ремонтувалася капітально. У 1902-1903 роках було проведено реконструкцію та перепланування з частковою заміною конструктивних елементів. Під час останнього ремонту у 1996- 2000 роки здійснено значні за обсягом ремонтно-реставраційні роботи з частковою зміною призначення приміщень. За 4 роки проведено повну реконструкцію системи інженерного обладнання, в тому числі встановлено автономне опалення, капітально відремонтовано водопровід, каналізацію, замінено елементи віконних заповнень, здійснено санацію підвалин. Також повністю замінено покрівлю споруди, в тому числі й вежі, на аналогічні матеріали (мідь, оцинкована бляха). Перекладено головки вентиляційних стояків, реставровано позолоти яблука шпилю вежі. Замінено великогабаритні решітки-жалюзі вікон вежі. Реставровано парадну сходову клітку та ковані елементи огородження.
Реконструйовано сесійну залу, забезпечено технічне обладнання місць депутатів електронною системою голосування. Влаштовано пандус для полегшення в’їзду інвалідних колясок, продумано та забезпечено інші зручності для проведення прийому громадян. Також облаштовано прилеглу територію.
У 1998 році, з нагоди 150-річчя введення приміщення ратуші в експлуатацію, було відкрито портретну галерею бургомістрів, примарів, голів міської ради. Парадну сесійну раду засідань прикрасили портрети, виконані відомим майстром пензля, народним художником України Іваном Холоменюком. Галерея представляє осіб, які очолювали місто, починаючи від 1864 року. Серед них – 8 бургомістрів австрійського періоду: Якоб фон Петрович, Антон Кохановський фон Ставчан, Отто Амброз фон Рехтенберг, Вільгельм фон Клімеш, д-р Едуард Райс, Фелікс фон Фюрт, Сало Вайсельбергер;
7 примарів румунського пентоду: Георге Шандру, Теофіл Сіміонович, Ніку Флондор, Барбу Григоровіца, д-р Раду Збієра, д-р Ромулус Киндя, д-р Димитріє Мармелюк; голови міської ради та міськвиконкому, починаючи від 1940 і 1944 років: Олексій Нікітін, Антон Кошовий, Олександр Грицай, Іван Козачук, Полікарп Котко, Віктор Гутафель, Михайло Михайловський, Петро Донченко, Василь Толмач, Володимир Доцюк, Павло Каспрук, Іван Бойко, Георгій Гродецький, Віктор Павлюк.
Ще одна ознака спадковості міських традицій – галерея почесних громадян міста, розміщена у залі сесійних засідань. Звання „Почесний громадянин міста” поновлено у 1969 році і надається громадянам, які найбільше прислужилися рідному місту.
12 листопада 2004 року у місті народилася нова традиція: рівно о 12 годині пополудні з балкончика під годинником на ратушній вежі лунає мелодія славнозвісної пісні “Марічка” у виконанні муніципального трубача. Адже саме звідси, з балкона ратуші, колись промовляли до громадян трьома мовами працівники магістрату, інформуючи про події у світі та місті.
Міська ратуша і досі залишається однією з найважливіших будівель обласного центру, справжньою перлиною його архітектурної скарбниці. Віриться, що й надалі вона буде серцем Чернівців, яке битиметься в унісон з міською громадою ще багато-багато років…
Джерело – сайт Чернівецької міської ради
(підготувала – головний спеціаліст
архівного відділу міської ради Т.Горюнова)
peredplata
