Пам’ятаю, як в Радянському Союзі до останніх його днів не визнавали, замовчували, ніде не згадували і навіть заборонялося згадувати про Голодомор. І пам’ятаю той жах, коли наприкінці 80-х правда про Геноцид 1932-1933 р.р. відкрилася.
Тоді дізналися про інформаційну блокаду України, яка знищувалася Голодом, про заходи радянської влади, щоб інформація про Голод не потрапила за кордон.
І звідки б здавалося було дізнатися історикам про нього?
Переглядаючи влітку буковинську пресу міжвоєнного періоду, був вражений кількістю публікацій про Голод на Великій Україні в буковинській газеті «Час» у 1932-1933 роках. То ж досить було лише прочитати «Час», щоб правда про Голодомор, яку наприкінці 80-х відновлювали по краплинах, в найдрібніших деталях стала відомою!
Принаймні «Час» ще тоді писав про Гарета Джонса, про якого більш детально дізнався власне із відомого фільму. Про вбивство російського консула у Львові, як помста за Голодомор. Про оцінку кількості загиблих. Страшні оповіді тих, хто зміг вирватись із радянського Союзу. Про масовий рух буковинців по допомозі голодуючим.
Про це та про інші публікації газети «Час» (до уваги редактора відновленого “Часу” п. Петро Кобевко) – у низці публікацій, які наведу ближчим часом.
Наразі – публікації за 1932 рік, коли Голодомор лише готувався та пішли перші сумні чутки.
peredplata
