Продовжую публікацію статей чернівецької газети “Час” в першому півріччі 1933 року про Голод на Великій Україні.
Як в Румунії заборонили українцям протестувати проти Голодомору.
Ще в 1933 році одразу побачили схожість московської політики Голодомору 1932-1933 років із Голодом 1921-22 років, хоча й нині багато істориків пояснюють Голод 1921-22 років різноманітними «об’єктивними» причинами, зокрема посухою чи громадянською війною.
Більшовики заперечують наявність голоду, численні листи голодних з України називають фальшивками, не допускають журналістів до районів де панує голод та влаштовують їм екскурсії визначеними місцями, не допускають продовольчу допомогу українським голодуючим районам.
В таких умовах допомогти голодуючим було можливо лише у єдиний спосіб – поширюючи правду про Голод в Україні, влаштовуючи збори протесту.
Відтак українські провідники на Буковині закликали всіх українців Буковини приходити 28 серпня 1933 року, в понеділок, на «Протестаційне Віче проти масового нищення українського населення на Україні».
Вічу передувала велика підготовча робота – активісти повідомили митрополита, а також органи влади про намір провести віче, і кругом отримали згоду. Довелося запевнити, що на Вічу не буде нічого незаконного та нетактовного, ведучі (Лев Когут та Юрій Сербинюк) уникатимуть у своїх промовах виразів, які могли б образити сусідні держави та лише «обмежаться об’єктивним змалюванням ситуації, яка склалася в підрадянській Україні». Навіть довелося погодитись, що більше нікому слова не давати, лише приймати письмові заяви. За попередніми підрахунками вбачалося, що участь у Вічу візьмуть близько 50 тисяч українців з різних куточків Буковини.
Аж ось в суботу ввечері румунська поліція спочатку заборонила Службу Божу та панахиду, а також в неділю поліція по селах повідомляла, що всі заходи в Чернівцях скасовані і заборонені, а в понеділок зранку просто зупиняла і не пускала людей до міста.
В результаті Віче та урочистий молебень, в тому числі по селам краю, було зірвано. Пророче звучать слова «Часу»: «упоравшись з великою Україною, мскалі дуже легко дадуть собі раду і з малою Румунією».
Більше того, поліція конфіскувала і два випуски газети Час – за 31 серпня (№1402, проте який таки зберігся, зокрема в бібліотеках) та 1 вересня (№1403), в яких йшлося про такі недружні дії румунської держави. «Здається, що місцеві власті хотять одну дурницю поправити другою», відреагували в «Часі».
30 серпня українські парламентарі – сенатор Денис Маєр-Михальський і посол Сербинюк висловили гострий протест державному секретарю Калінескулу проти таких дій уряду.
Так що не лише замовчуванням, але й такими діями, затиканням рота, відповідали інші держави на український геноцид.
У свою чергу, колишній керівник уряду Франції Еріо відвідав Радянський Союз та широко повідомляв про відсутність голоду в СРСР. Заперечували наявність Голоду і радянські дипломати. Представники прорадянських організацій займалися ще й провокаціями проти українців по іншим країнам світу. Мали місце і непорозуміння серед самих українців в тяжку годину. Водночас по всьому світу українські організації збирали кошти для допомоги голодуючим. Навіть Папа римський висловив свою стурбованість ситуацією в Україні. Про все це – на сторінках видання.
Рясніють публікації і жахливими описами ситуації в Україні. Мерців влада не дозволяє хоронити так довго, поки тіла зовсім не розкладуться, оскільки коли похоронять швидко, то вночі населення відкопує могили і вживає трупи на страву. Поширене людоїдство. Псів, котів і домашньої птиці по селах немає. Все з’їджене. Овець нема зовсім. Свиней майже нема. Здохлу худобу негайно з’їдають. Коней і корів залишилось не більше як 1 відсоток передвоєнної кількості.
Також відзначається, що вимирає в СРСР виключно українське населення – висновок, якого подекуди і до сьогодні дехто воліє не помічати.
Висновки, до яких пригодять тогочасні автори, невтішні і напрочуд прозорливі. «На Радянській Україні рішилися московські більшовики знищити фізично й духовно український нарід. Цілі села вигибають з голоду. Розстрілюють одних, а других розсівають поза межі України по цілій державі. Там серед москалів розсіяні українці обмосковляться з часом. На опорожнені місця України заселюють московські комуністи своїх москалів. Незадовго Велика України буде заселена москалями, відтак зникне з лиця землі більше, ніж три четвертині українського народу».
А також розуміння, що голод в Україні скінчиться остаточно лише по її визволенню з московського ярма. «Лише державна незалежність України може забезпечити її від нелюдського визиску Москви та постійної голодової катастрофи».
Публікації за кінець серпеня та першу половину вересня 1933 року.
peredplata
