Сьогодні я розповім вам, як святкували Маланку на Буковині до її офестивалення та окарнавалення на бразильський манір.
Отож, якщо хочете дізнатись, як маланкували ваші бабусі, я глибоко вас розчарую — ніяк. Дівчата в Маланку не ходили, “бо принесе в подолі,” — тобто матиме позашлюбну дитину — “від кого й знати не буде”.
Не маланкували і діти — щоб на себе болячки не накликати.
Однак всі вони могли щедрувати, але не до пізна, щоб не зустріти переберію — та може і в сніг кинути, і гроші відібрати, та ще й побити.
Якщо в хаті була дівчина на виданні, то вона на Маланку, як і на Різдво, “приймала до хати”. Маланкарі в таких оселях не брали грошей, а частувались. Чим більше було гостей, тим більшим був гонор для дівчини. І зауважте — зайшов до хати, зняв маску — відкрив своє обличчя, показав хто ти є.
Однак не всі охоче приймали маланкарів, а надто одинокі чи старі люди — маланка робить шкоду, лякає своїм зовнішнім виглядом і гучністю. Серед персонажів маланки обов’язково були Чорт, Смерть, Циган, Солдат, Козак, Ведмідь, Коза, Дід, Баба, Василь і сама Маланка — непутяща дівчина, вульгарно одягнена, часто — навиворіть, та через міру нафарбована. До речі, дотепер буковинці на несмак кажуть: “Як Маланка”.
Парадокс: переберія існує для того, щоб відлякувати всяку нечисть галасом та страшними костюмами, однак, вважалося, що надто реалістичні образи можуть притягнути потойбічні сили.
Пам’ятаю, в дитинстві, пішла до нині вже покійного сусіда Віктора подивитись на маску, яку він зліпив із гіпсу до свята (а тоді ж усі костюми готували вручну та заздалегідь). Там почула історію про юнака, який зробив дуже реалістичну маску дідька. Нечиста сила підняла його метр над землею і кидала по дорозі, аж поки хлопець не згадав “Отче наш”.
Багато людей боялися приймати переберію, щоб не накликати на себе нещастя. Гріх — може й сама нечисть прийти в образі Маланки. Тому, зачувши як ідуть маланкарі, люди зі страху хрестили себе та все в домі, звідки може проникнути нечиста сила — вікна, двері, пічки, дзеркала.
До речі, слово “Маланка” означає і саме свято, і образ дівчини (в обох випадках пишемо з великої букви), і групу маланкарів, і пісню (в обох — з малої).
Як бонус, напишу вам три маланки, які мене навчила покійна бабуся —Сільва Корнилівна Тащук (село Бурдей, колишній Кіцманський район, Чернівецька область).
***
Ой Чинчику-Васильчику,
Посію ж тебе в городчику (двічі).
Буду ж тебе доглядати
Три рази на день поливати (двічі).
Три рази на день поливати
За русу косу затикати (двічі).
Затичко ж моя затичена,
Маланко ж моя заручена (двічі).
Заручилася з півтора року,
Щоби не взнали вороги збоку (двічі)
Бо, якби взнали — розщебетали,
Щоби з Маланки фарти не мали (двічі).
***
Мала нічка-петрівочка,
Шовком шила Маланочка (двічі)
Шовком шила, кидров ткала,
Тай до мамки лист писала (двічі)
“Прийми, мамко, прийми, рідненька,
Прийми дочку Маланочку” (двічі)
“Не мої шовки, не моя кидра,
Не моя дочка Маланочка” (двічі).
Мала нічка-петрівочка,
Шовком шила Маланочка (двічі)
Шовком шила, кидров ткала,
Тай до ненька лист писала (двічі)
“Прийми, неньку, прийми, рідненький,
Прийми дочку Маланочку” (двічі)
“Не мої шовки, не моя кидра,
Не моя дочка Маланочка” (двічі).
Темна нічка-петрівочка,
Шовком шила Маланочка (двічі)
Шовком шила, кидров ткала,
Тай до милого лист писала (двічі)
“Ой милий-голубочку,
Прийми милу Маланочку” (двічі)
“Ой мої шовки, ой моя кидра,
Ой моя мила Маланочка” (двічі).
***
Наша Маланка-Понаддністрянка
Понад Дністер, бай, ходила (двічі)
Понад Дністер, бай, ходила
На камені ноги мила (двічі)
На камені ноги мила,
Тонкий фартух замочила (двічі)
Повій, вітре, буйнесенький,
Висуши фартух тонесенький (двічі)
Повій, вітре, із-за луччя,
Висуши фартух, як онуччя (двічі)
Повій, вітре, із болота,
Висуши фартух, як золото (двічі)
Повій, вітре, долиною
За Маланкою молодою (двічі).
Що об’єднує усі пісні цього дійства — нещаслива дівчина Маланка, з якою трапилась якась біда. От, наприклад, в сусідньому селі Ревно (колишній Кіцманський район, Чернівецької області), хлопці співають так від імені Маланки:
“А я не вийду, бо я си бою,
Бо загубила ключ від спокою (покою)”.
Чи ще:
“Наша Маланка качура пасла,
Заким вечірня зоря не згасла.
Заким вона йго напоїла,
Сім пар чобіт загноїла.
Заким вона йго загнала,
Сім пар чобіт витоптала.
Заким вона йго зарубала,
Аж сім ножів ізламала…”
Таке оспівування важкої долі Маланки є знову ж таки “страханням” не ходити дівчині в переберію та не наробити всяких “дурниць” — бо маланка може горівкою напоїти, посміятись та щось дівчині “витворити”. А на “збезчестину” дівчину чекатиме важка доля.
Та попри все, свято Маланки є самобутнім, хоч і суперечливим святом для буковинців. Чого лише варті автентичні, унікальні костюми ангелів, ведмедів, чортів тощо. А Красноїльська та Вашківецька маланки — це взагалі щось неймовірне й неповторне для всієї України та поза її межами.
Сучасна Переберія “подобріла” —пустила до себе й жіноцтво, забула суворі канони. Нинішні паради зі сфінксами, драконами й політиками теж мають право на життя. Однак, до “історичної” Маланки вони мають дуже слабке відношення.
А на цему слові, бувайте здорові!
Фото з інтернету: Буковинська маланка.
peredplata
