Оце зайшла у магазин і читаю на етикетці до святкової випічки : “кекс пасхальний “.
І то ще дякую Богу, якщо кекс. Бо якісь грамотєї напишуть “кулИч”. Ага, отаково – через И. Давайте поговоримо про традиційну українську великодню випічку. Готова закластися, що багато з вас навіть уявлення не мають, що зроду віку не те що не пекли українську паску ,а й смаку її не знають ! Бо оте ,що ми печемо щороку і щедро прикрашаємо білковою глазур’ю та кольоровою посипкою,то не паска . То – баба. Або бабка ,або папа. Ага. У нашій мові є слово “папа,папка”. І приказка є – наша Гапа пекла папу – всі ворота в тісті.
А паска ,то зовсім інший смак і абсолютно інший вигляд та оздоблення.
Отож паска – це ритуальний великодній хліб . Саме хліб, бо він не солодкий. Паску випікали з питльованого борошна . Додавали туди велику кількість яєць ,масла, або свіжого смальцю і спеції. Щодо спецій, зараз буде вам ще один культурний шок : українці, традиційно клали до пасок кардамон та мускатний горіх. Отак ,панове. То тільки в радянській школі на уроках історії та літератури вам розказували сумні придибенції про злиденних українських селян у яких до приходу комуняк навіть хліба в хаті не було. Був і хліб, і до хліба. Якщо люди не були ледацюги ,або якісь маргінали .
Отож в паску додавали мелені спеції : кардамон, мускатний горіх, гвоздику, лавровий лист . Могли додавати освячені на Маковія трави – васильки і любисток .
Паску, вчиняли на стрітенській освяченій воді і виробляли у вигляді короваю ,чи здорової круглої хлібини, яку випікали у спеціальній великій ринці. Зверху паску прикрашали хрестом – ділили на чотири поля, на чотири пайки традиційно вважаючи ,що ці чотири пайки призначалися тим, хто нині сущий, тим хто вже відійшов у засвіти, тим хто ще має прийти на цей світ, та тим хто нині в дорозі ,чи на чужині і не буде їсти святого хліба з родиною. Зазвичай цю четвертину паски давали на милостиню старцям .
Край паски прикрашали “косичкою” з тіста. І ту “косичку “, треба було ще вміти сплести . Вона символізувала три головні стихії природи – вогонь, вітер та воду ,а також уособлювала три фази життя людини – народження, життя і смерть. “Косиця”, яка виявилася короткою ,та яку мусили доточувати вважалася за недобрий знак – господиня не виживе свого віка, передчасно піде у інший світ. Якщо ж “косичка” виявлялася задовгою це теж не віщувало нічого доброго – господиня житиме надто довго, смерть про неї забуде ,а вона буде від того страждати. А якщо господиня вгадала з довжиною прикраси,то це був добрий знак : і вік проживе відміряний ,і лежати та слабувати не доведеться. Середину паски прикрашали шишкою або квіткою,або зіркою – прикраса з тіста ,яка мала форму квітки, чи зірки. Всередину цієї прикраси загортали грудочку солі . Після освячування , цю квітку виламували і давали з’їсти корові, аби молоко не гіркло і корова пристріту не боялася. Паску їли до м’яса ,до холодцю ,щедро змащуючи міцним хроном. Отака вона, паска.
А те що нині паскою називаємо ,то баба ,бабка . Традиційна випічка, яка була у наших пращурів задовго до приходу християнства і являла собою, вже звиняйте за вислів, фалічний символ родючості землі.
Не цураймось свого .
Не забуваймо рідних традицій.
Бо людина без традицій предків ,то людина без пам’яті, без коріння.
