Пам’яті протоієрея Івана Стратія

16 листопада 2021 року виповнюється 30-та річниця від дня трагічної загибелі протоієрея Івана Стратія, священнослужителя, борця за Українську Помісну Церкву та Незалежну Українську державу. Навіть бурхлива ріка, яка вражає та зачаровує своєю величчю та красою розпочинається з невеликого джерела. Сьогодні маючи визнану незалежну Помісну Українську Православну Церкву та Незалежну Україну ми повинні бути вдячними та пам’ятати тих Героїв, які у кінці 1980-тих та на початку 1990-тих не побоялися повстати проти Величезної «машини» СССР та її вбивчих структур задля відродження нашої Держави та ЇЇ Душі – Української Православної Церкви.

Все розпочиналося та трималося на особистостях яким вірили, за якими йшли, які були прикладом для наслідування. Серед таких достойних та пам’ятних імен – ім’я отця Івана.

Народився священник Стратій Іван Олексійович 15 червня 1959 року у селі Лопушна, кут Лекечі, Вижницького району, Чернівецької області.

Освіта

• 1974 році закінчив восьмирічну школу № 2 смт. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області;

• А 1977 року заочно закінчив повний курс Вижницької середньої школи;

• 1976 – закінчив ССПТУ №2(Просекурянське середнє училище) с. Просіка, Глибоцького району, Чернівецької області;

• З 1977 по 1979 – служив у лавах Радянської армії, Республіка Чехословакія;

• З 1980 по 1984 – навчався у Ленінградській Духовній семінарії;

Священник

• 30 серпня 1983 одружився з Максимич Надією Дмитрівною;

• 1984 року народилася дочка Людмила;

• 1987 року народилася дочка Іванна;

• Після одруження у 1984 році Архиєпископом Тихвенським Мелітоном (Соловйовим), вікарієм Ленінградської єпархії рукоположений у сан диякона, а згодом і священника;

• З червня по серпень 1984, після закінчення Ленінградської духовної семінарії, тимчасово звершував священиче служіння у м. Ладога, Ленінградської області;

• У серпні 1984 прийнятий у штат Чернівецької єпархії Українського Екзархату Російської Православної Церкви й відповідно до Указу єпископа Чернівецького та Буковинського Варлаама (Ільющенка) призначений настаятелем храму великомученика Дмитрія Солунського с. Довгопілля та храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Стебні, Путильського району;

• 1987 року вже єпископом Чернівецьким та Буковинським Антонієм (Москаленко) за співучасті уповноваженого Ради в справах релігії при РМ СРСР(УРСР) переведений у Заставнецький район настоятелем Свято-Миколаївського храму с. Погоріловка, храму святого Іоана с. Вікно, Свято-Михайлівського храму с. Чорний Потік та Хресто-Воздвиженського храму с. Онут;

• Через короткий термін єпископом Чернівецьким та Буковинським Антонієм (Москаленко) знову переведений і цього разу у Кіцманський район настоятелем храму апостола Іоана Богослова с. Южинець;

• Знову владикою Антонієм двічі був переведений, спершу настоятелем храму апостола Іоана Богослова с. Малинці Хотинського району, а опісля настоятелем Свято-Успенського храму с. Комарівці Сторожинецького району.

У боротьбі за незалежну Церкву та Державу

У Радянський період на Буковині було закрито 149 храмів і принциповим етапом для розвитку Православної віри на Буковині було відкриття храмів після молитовного запустіння

• Першим відкритим храмом після комуністичного богоборчого терору стараннями отця Івана за великої підтримку громади, 24 листопада 1988 року став Свято-Покровський храм села Мамаївці, Кіцманського району. Згодом цей храм буде відомий як «Перша Українська Православна Церква на Буковині»;

• Стараннями отця Івана був відкритий храм святителя Миколая (1607 р.) м. Чернівці, що знаходиться за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 89;

• Згодом протоієрей Іван Стратій відкриває древній Свято-Успенський храм (1783 р.) м. Чернівці, що на Каличанці, за адресою вул. Новоушицька, 2. А на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці 1990 року очолює перше святкове Богослужіння.

Варто зазначити що у 1990-их роках відбувається справжнє відродження та шанування місцевої святині «Анниної гори»(нині діючий Свято-Аннинський жіночий монастир), де Богослужіння просто неба з паломниками звершував і о. Іван.

3 листопада 1990 року активний учасник з боку духовенства відзначення 72-ої річниці Буковинського Віче. Це і пам’ятна соборна молитва, і підняття державного прапора України над Чернівецьким Університетом, що свідчило всьому світові та радянській владі про незламність духу та прагнення до змін. (Відео з відзначення річниці «Віче» є у загальному доступі у мережі Інтернет).

Ніч з 15 на 16 листопада, 1991 рік. Потяг «Чернівці-Львів». Отець Іван, помолившись, приліг на нижній полиці плацкартного вагона. Він знав, що за ним стежили ще від самого вокзалу. А потім нелюди жорстоко побили його. Скалічене тіло, поламані кістки і безліч ножових ран… О.Івана знайшли неподалік міста Стрий на залізничних коліях в ніч з 15 на 16 листопада 1991 року. Поховали його у Берегометі. До цього часу його могилою опікується родина і відвідує духовенство Православної Церкви України.

Протоієрей Іван Стратій залишився у памˊяті тих, хто знав його – діяльним священником, який трудився не шкодуючи сил, повністю віддаючи себе великому церковному служінню в ім’я Христове. Ним було зроблено багато, можна сказати дуже багато, як для такого короткого людського життя.

В сьогоднішні дні, коли ми згадуємо імена багатьох Героїв давніх часів і сьогодення, які віддали своє життя за Православну віру та Україну, молитовно згадаємо також ім’я священника Івана Стратія.