Києву – дві тисячі років.

Києву – дві тисячі років насправді. Ще раз: Дві. Тисячі. Років.
Історикам давно про це відомо. На історичних факультетах вчать, що днем народження міста є перша писемна згадка про нього. І не важливо що це за згадка – в літопису чи на шматку березової кори під підрахунком кількості випитого у шинку меду. І не важливо, як на той час місто називалося. Історію Константинополя ведуть з міста під назвою Візантій, а Парижу – Лютеція.
Знаменитий давньогрецький вчений Клавдій Птолмей близько 150 року склав “Керівництво з географії” до якого додавалися 26 карт відомого на той час світу. Серед них була мапа, на якій позначено Київ під назвою “Метрополь” або грецькою – “головне місто”. Оригінальні мапи не збереглися, зате збереглися точні географічні координати.
Археологічні знахідки підтверджують існування на місці Києва у І-му столітті великого торгівельного і ремісничого центру, в якому навіть було римське представництво з військовим супроводом.
Про реальний вік заснування Києва писалося чимало й професійними дослідниками, зокрема Михайлом Брайчевським.
Тоді виникає питання: навіщо Київ роблять молодшим на 500-600 років? В чому інтерес панів істориків? А влади?
О, тут є таємниця велика. Таємниця України-Руси настільки глобальна, що у Ватикані, на Фанарі та у Москві кістками ляжуть, аби її приховати за брехливою вигаданою офіційною історією.
Таємниця та настільки небезпечна, а Київ настільки важливий, що за них тисячоліття йде невидима, але жорстока боротьба. В тому числі й зараз. І війна на Донбасі, і захоплення Криму, і надання Томосу, і все що відбувається зараз – це все має коріння у ті часи, коли був живий Христос і апостоли Його.