Мерзота в людській подобі, використовуючи найогидніші методи, вже тривалий час собі ж в угоду намагається спекулювати на славному імені нашого земляка, першого космонавта Незалежної України, Героя України Леоніда КАДЕНЮКА, претендуючи навіть на майно покійного.
Це гадюччя раз по раз вигулькує то в Києві, де схоронений прах Леоніда Костянтиновича, ба навіть на його рідній Хотинщині, виставляючи себе в ролі «найзакадичніших» приятелів та «друзів», чого й у помині не було.
- А ось про себе наш Льоня про особисті вигоди менше всього думав, – розповіла дружина старшого брата Володимира Тамара Каденюк. – А зараз, як добре знаєш, Іване, маємо таку гризоту, що й ворогу не побажаєш. Ні з того, ні з сього дехто із аж дуже «близьких» його «друзів» претендує навіть на житло Леоніда в Києві. Погань яка!..
Згадую-пригадую гіркі слова батька Леоніда ветерана Великої Вітчизняної війни Костя Микитовича. Якось під час зустрічі з ним, він ніби між іншим сказав: «чує моє серце щось недобре» тай не доказав. А я собі не допитувався, що Кость Микитович мав на думці. Довідався вже в Москві від рідного брата Леоніда Сергія, в якого не раз гостював. Проте, зокрема, що під час навідин у містечку космонавтів де проживав Леонід з сім’єю його дружина Людмила (дочка начальника Чернігівського вищого льотного училища, яке закінчив Леонід Костянтинович) ошпарила Сергія кип’ятком в обличчя. Мало хто про це знав. Можливо, що навіть й батьки з далеких Клішківців не відали нічого.
А від так пішло-поїхало: розлучення, відрахування Леоніда із загону космонавтів. Все ставалося так, як прорікав Кость Микитович. Але історія із відрахуванням із загону космонавтів для Леоніда Каденюка завершилася благополучно. То завдяки Валентині Терешковій, котра рішуче заступилася за нього в критичну мить. Леоніда знову повернули в загін космонавтів.
І ось цей бумеранг по смерті нашого Всенародного Героя: безперервні телефонні дзвінки, навіть посеред ночі, другій дружині Леоніда Костянтиновича Вірі.
«Ну что, когда будем делить квартиру? Уже надумала? Еще долго ждать?» – питають її з Москви. І найчастіше ці дзвінки сина від першого шлюбу, котрий навіть на похорон батька не приїхав.
Страшно, просто жахливо. Але така вона ця гірка правда. Хочеться одного: аби там, на небесах, заспокоїлася світла душа нашого Льоньки (так його називали найближчі, найрідніші). І станеться, і збудеться, коли цього захочемо, коли його ім’я захистить держава, для слави якої Він так багато зробив.
Іван АГАТІЙ,
друг по життю родині Каденюків (брав участь на мисі Канаверал (1997 рік))
peredplata
