У день Віри, Надії, Любові в Чернівцях відбулася зустріч батьків-усиновителів

У день Віри, Надії, Любові в Чернівцях відбулася зустріч батьків-усиновителівСьогодні в приміщенні Чернівецької ОДА відбулася зустріч батьків-усиновителів з усіх районів області, присвячена Дню усиновителя.
Як зазначив на зустрічі помічник голови ОДА Юрій Івашин, дуже символічно, що цей день збігається з християнським святом Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії.
Усиновителі, за словами пана Юрія, несуть перед Господом неабияку відповідальність, бо, отримавши дитину через лоно душі, мусять її леліяти та берегти.
На зустрічі батьки обмінялися досвідом виховання, виокремили існуючі проблеми та обмінялися телефонами.
Прийомний батько з Вижницького району Микола Огродюк хвалиться успіхами своєї донечки. Вона і стіл вміє накрити, і їсти приготувати, і руки має золоті – такі картини з солоного тіста виготовила, що всі задивляються. А ще дівчинка прекрасно танцює – закінчила хореографічний відділ Школи мистецтв, і зараз її хочуть взяти в ансамбль «Смеречина». І хоча батько вважає, що доньку ще трохи зарано віддавати до ансамблю, однак дуже пишається, що виховує її так, аби дівчинка була талановитою та готовою до життя.
А ще донька поважає свою біологічну матір. Хоча та – інвалід 1-ї групи і, як стверджує пан Микола, «практично нічого не може їй дати» , дівчинка поважає її та цінує як маму, котра дала їй життя. А отже, в цьому є неабияка заслуга батька, для якого ця дитина стала рідною.
Анатолій Митряк з Рукшина Хотинського району переймається, аби всі його девятеро його дітей мали власне житло. Тому разом з дружиною Надією Василівною вони вже придбали для них чотири будинки. Батьки пам’ятають, як плакала їхня Вікуся, коли вони її удочеряли: інші діти ображали дитину, що вона нічия і у неї немає власного дому. Зараз дівчинка лише посміхається – все у неї є, а буде ще більше…
Батько справедливо нарікає на деяких районних «бізнесменів»: мовляв, чим багатший, тим жадібніший. Збирають у садах по 600-700 тонн фруктів, але навіть не думають завезти нужденним (йдеться не про його родину, бо він самотужки в змозі її забезпечити) хоча б декілька кілограмів. Зате весною почасти цілими «Камазами» висипають. А ще батько нарікає, що придбані усиновленим дітям будинки треба якось утримувати, а грошей не завжди вистачає. То було б дуже добре, аби іноді «дали хоч машину гравію».
Ганна Мовнар з Новоселицького району вдячна працівникам районної служби в справах дітей: це вони спрацювали, аби її усиновлені діти мали належні документи. Зараз хлопчик успішно навчається у військово-спортивному ліцеї, а донечка-пятикласниця також відмінниця. Завдяки службі в справах дітей, Мишко вже має квартиру, котра чекає на нього.
… Багато цікавого розповідали один одному батьки-усиновителі. А Юлія Яківчек закликала тих, хто має бажання взяти дитину, не боятися брати і старшеньких діток: «Вони всі чекають на вас. А хіба можна розділити братиків і сестричок, коли їх четверо і їм від двох з половиною років до десяти?»
А й справді – хто має велике бажання та змогу – не бійтеся усиновлювати родинні групи, і ваша оселя враз наповниться радістю, дитячим щебетом. А ще – вірою – в те, що, взявши цих дітей за своїх, ваше рішення було правильним. Надією – що ви правильно поведете їх по життєвому шляху. Любові ж батьківської обов’язково вистачить на всіх.

Наталія БРЯНСЬКА

peredplata