Чернівчани 35-літній Сергій Козак та 25-літній Ілля Дроздюк після важких поранень під час несення армійської служби в зоні проведення АТО та тривалого лікування кілька днів тому приїхали до рідного міста. Сьогодні вони дали прес-конференцію для місцевих мас-медіа. Оскільки Ілля серйозно поранений в шию і говорити йому ще надто важко (попереду в обох тривала реабілітація), журналісти більше запитували про те, як ведеться нашим бійцям там, на Донеччині та Луганщині, саме Сергія.
– Мене спочатку не хотіли брати на службу, просто була повістка для отримання мобілізаційного листа…Довелося скористатися зв’язками з командуванням ПДВ (там відбував строкову службу – Н. Б.) З дому поїхав 25 березня, а вже десь 10 -12квітня ми опинилися в Донецькій області, м. Добропілля.
– Поранення отримав під селом Долина. Ми поверталися з завдання (вивозили техніку з обслуговування з лінії фронту) і натрапили на засідку. Почався бій…Це для нас було буденним – прийняти бій і відбиватися…Терористи вистрелили в БТР із гранатомета. Постріл зачепив мою ногу і водія, у нього поранення виявилося важчим і ногу не зберегли. Моя ж нога була 5 годин без крові …
Нагадаємо, Сергієві рід час обстрілу відірвало ногу, але він не розгубився та, прив’язавши кінцівку до рюкзака, ще тривалий час відстрілювався, рятуючи і себе, і своїх побратимів. Першим лікарем, котрий взявся пришивати відірвану та аж на 5 годин (!) від’єднану від кровопостачання ногу, у Харківському госпіталі став наш земляк з Сокирянщини, котрий працює у Києві та перебував там у службовому відрядженні. Пізніше він сам зізнався Сергієві, що не мав 100-ї надії, що нога приживеться.
Ілля Дроздюк – контрактник, отримав кульове поранення в шию після обстрілу блокпоста, на якому перебував поблизу Красного Лиману.
«Відчув, що важко дихати. Болю не відчував. Шок, страх. Товариш не розгубився, надав першу допомогу. А потім – «Швидка допомога» й доставка до медчастини», – розповів Ілля. Зараз він, як і Сергій, перебуває у відпустці. Потім обидва мають повертатися до Києва, до військового шпиталю.
Обидва хлопці брали участь в АТО на сході України з перших днів, але статус учасника бойових дій, за їхніми ж словами, наразі ніхто їм не пропонує. Ба більше – вони й не знають, «як воно робиться»
Попри все, і Сергій, і Ілля не вважають себе героями. Однак всі ми дуже гордимося ними. Бо саме такі як вони, не дадуть підступному ворогу пошматувати нашу Україну.
peredplata
