За останній тиждень можлива ціна на російський газ підскочила від 220-230 до 416 доларів за тисячу кубів. При цьому виявилося, що міністр енергетики України Юрій Бойко досі вів \”газові переговори\” без директив уряду.
Саме на базі ціни у 416 доларів за тисячу \”кубів\” російського газу український прем’єр Микола Азаров доручив урядові розрахувати показники бюджету 2012 року. При цьому пан Азаров заявив, що українська економіка може витримати таке навантаження:
\”Ми є достатньо стійкими зараз, і у нас є тверда позиція у переговорах. Тому я сказав: буде ціна у 416 доларів – будемо платити. Ми витримаємо, не турбуйтеся, і з гарним настроєм зустрінемо Новий рік,\” – заявив український прем’єр, і підкреслив, що і поточного року, попри високі ціни на російський газ, українська економіка зросла на 5,3%, і що ці темпи зростання є більшими, аніж у двох сусідніх державах – Росії та Польщі.
На своїй сторінці у мережі Facebook Микола Азаров висловився ще жорсткіше:
\”Незалежність – цінність нерозмінна! Тому домовлятися по газу ми будемо виключно в інтересах України!\”
Раніше, коментуючи україно-російські газові угоди, підписані його попередницею на посаді прем’єра Юлією Тимошенко, Микола Азаров називав зафіксовану у них \”базову\” ціну у 460 доларів за тисячу кубометрів \”кабальною\”.
Без директив – нема перспектив?
Лише наприкінці минулого тижня \”джерела\” в україно-російському переговорному процесі, цитовані інформагенціями, повідомляли, що Україна може отримати російський газ за ціною у 220-230 доларів за тисячу кубометрів, а натомість Росія отримає контроль над половиною української газотранспортної системи, включно зі сховищами газу.
Офіційно в українському міністерстві енергетики лише підтвердили, що можливість створення СП між Нафтогазом та Газпромом для управління українською ГТС розглядається як одна із можливостей, проте їй на заваді стоїть нещодавнє приєднання України до так званого \”другого пакету\” Європейської енергетичної хартії, яка, зокрема, забороняє одній і тій самій компанії бути і постачальником палива до країни, і продавцем газу на внутрішньому ринку.
Проте вже на початку цього тижня тональність скупих повідомлень про хід газових переговорів змінилася. Після візиту до Москви українського міністра енергетики Юрія Бойка, що відбувся 12 грудня, російський Газпром повідомив лише про те, що сторони \”обговорили питання поточної та стратегічної співпраці\”, а голова Газпрому Алєксєй Міллер заявив, що \”Клацнути новорічних подарунків не буде\”.
Одразу ж після цього прес-служба українського уряду розповсюдила заяву про те, що Кабмін затвердив рішення про створення спеціальної групи для проведення газових переговорів, і що нині для цих переговорів розробляються директиви.
\”З’ясувалося, що весь цей час Бойко вирішував питання державної важливості без будь-яких директив. Нагадаю, що без директив представляти позицію держави на переговорах можуть лише три особи – президент, прем’єр-міністр та міністр закордонних справ. Якщо не державу, то кого представляв у Москві Бойко?\” – прокоментував заплутаність газової дипломатії голова парламентського комітету з питань національної безпеки Анатолій Гриценко у своєму блозі.
Саме директиви до газових переговорів січня 2009 та порядок із затвердження лягли в основу звинувачень, за якими екс-прем’єра Юлію Тимошенко засудили до 7 років позбавлення волі за \”перевищення повноважень\”.
Коли дорогий газ краще, ніж дешевий
Керівник Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук каже, що у колі експертів із певним полегшенням сприйняли повернення до ціни у понад 400 доларів замість удвічі меншої, яка фігурувала у пресі ще тиждень тому:
\”З одного боку, мені приємно, що газові переговори поки що нічим не завершилися, бо всі сценарії, які випливали, були поганими для України. Я вважаю, що критично висока ціна на газ є меншим злом для економіки загалом, не беручи до уваги інтереси окремих підприємств та олігархів, які втрачають надприбутки. Крім того, треба враховувати, що Нафтогаз брав кредити на закачку газу у сховища, і з січня-лютого, коли споживачі будуть розраховуватися за цей газ, ситуація буде потроху виправлятися\”, – каже експерт.
Далі, за словами пана Тодійчука, ситуація може розвиватися за трьома варіантами: збереження чинних контрактів, досянення нових домовленостей завдяки якимсь політичним чи економічним поступкам, або ж докорінний перегляд контрактів із залученням до переговорного процесу європейської сторони.
Останнє, переконаний Олександр Тодійчук, було б найбільш вигідним для України, особливо, зважаючи на те, як вже зіграв у газових перемовинах фактор приєднання України до Європейської енергетичної хартії:
\”Шанс захистити українські інтереси на переговорах із росіянами може з’явитися лише із залученням Європи. Коли з’явиться європейська сторона, одразу ж автоматично переговори будуть більш прозорими, прогнозованими і зовсім в іншій тональності\”.
Утім, саме цього, як виглядає, і не відбудеться у найближчому майбутньому. В українському уряді вже висловлювали нездадоволення тим, що Брюссель не надає Києву допомоги у вирішенні газових питань. Із проблемами, що виникли довкола підписання угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, шанси на те, що \”Захід допоможе\”, стають ще примарнішими.
Але, як каже Олександр Тодійчук, у цьому винен лише Київ:
\”Якщо європейцям прямо сказали, що спочатку ми домовимося із росіянами, а потім покличемо вас, то європейці, як чемні люди, відійшли у бік, і не втручаються\”.
Київ намагається переконати Москву у потребі змінити газові контракти вже понад півтора роки – фактично, від приходу до влади президента Віктора Януковича. Протее лише восени цього року російський президент Дмітрій Мєдвєдєв заявив про можливість таких змін. Після цього обидві сторони заявляли, що нові газові контракти можуть бути підписані вже до кінця цього року.
Джерело
peredplata
