В Чернівецькому краєзнавчому музеї відкрили виставку \”Супротив Геноциду\” (ФОТО)
Виставка містить рідкісні документи та засекречені дані, які довгий час зберігалися в закритих архівах СБУ. Як розповідає працівниця музею, Марія Унгурян, ця експозиція є направду унікальною, адже довгий час вважалося, що українці під час насильницької колективізації 32-33 та 46-47 років вмирали мирно і не противились. Насправді ж це не так. Мали місце так звані \”бабські бунти\” або \”волинки\” – жіноцтво масово опиралося насильницькому відбору їжі, оскільки їм не було чим годувати дітей. Така реакція спостерігалася повсюдно: в рік доходило до двох тисяч \”бабських бунтів\” по всій Україні. Також мали місце народні виступи, в яких брало активну участь 56% населення України.
На Буковині теж мав місце голодомор – його третя хвиля, 1946-1947 рр., який був найжорстокішим. Як розповідають очевидці, в Чернівцях в повоєнні роки люди помирали просто на вулицях. Як розповіла присутня на презентації чернівчанка пані Орися, яка в роки голодомору була ще студенткою, буковинці із сіл йшли навмання до міста в надії знайти чим поживитись, вони просили харчів на базарах і по садибам городян, проте для більшості така мандрівка була останньою. Вдень тіла померлих лежали просто на дорозі, їх вивозили крадькома вночі і скидали в величезну яму на цвинтарі.
Загалом під час голоду на Буковині постраждали мешканці багатьох сіл Кельменецького, Путильського, Глибоцького, Новоселицького районів. Зокрема в Кельменцях на самих початках кількість померлих від виснаження та дистрофії становила 180 чоловік. Точна кількість жертв невідома: від \”верхівки\” поступила вказівка не вказувати причину смерті у свідоцтві, а згодом, коли масштаби трагедії зросли – взагалі спалювати реєстраційні книги.