Війна – це споконвічне горе, яке забирає життя, розриває родини, нівечить долі. Війна ділить життя людей на «до» і «після», «з» і «без». Коли вона забирає близьку людину, як не зневіритись? У країні, у людях, які тебе оточують?
На жаль, для України війна – це актуально. Впродовж історії українські землі омивалися кров\’ю оборонців рідної землі. Справді, багато народів воюють для того, щоб забрати чуже, українці – для того, щоб захистити своє.
Але ж історія – суперечлива наука, і події можна трактувати з різних сторін. Щодо війни у Афганістані та участі у ній України– красномовніше говорять цифри: в збройному конфлікті Радянського Союзу проти Афганістану взяло участь 160 000 українців, з них 2 378 – загинули, в тому числі 60 – вважаються зниклими безвісті або тими, що потрапили у полон. Поранення отримало понад 8 000 чоловік, з них 4 687 – повернулися додому інвалідами.
За що воювали ці юнаки у кривавій війні, яка тривала довгих десять років? На це питання немає остаточної відповіді.
Одним із таких військових був й Ілля Василаш – майбутній учасник подій на Євромайдані у Києві, Герой, який загинув під час бойових дій на Сході України.
А тоді, будучи ще молодою людиною з безліччю мрій та задумів, він, служачи під Хабаровськом в прикордонних військах, був відправлений в Афганістан під час виводу важкої техніки та зброї радянською армією. У підсумку – травма ока, яка призвела до інвалідності.
Ілля Василаш не міг залишатися осторонь, коли його країна у небезпеці.
Замість того, щоб лікувати хворе серце у київському шпиталі, Ілля Василаш перебував на Майдані. Потім пішов добровольцем в зону проведення АТО, не розповівши нічого рідним, щоб їх не тривожити.
Про фронтові будні відповідав коротко: «Все нормально». До речі, Запорізька спілка афганців зібрала кошти та придбала для військового прилад нічного бачення.
Мати, Марія Дмитрівна, згадує, що востаннє вона бачила сина, коли в неї стався мікроінсульт, і він приїхав до матері, для того, щоб допомогти їй. Більше живим сина Марія Дмитрівна не бачила.
Зараз на фронті син Іллі Василаша. Він продовжив справу батька. І найбільше Марія Дмитрівна чекає, щоб її онук повернувся живим та здоровим.
Біографічна довідка:
Василаш Ілля Євгенович (псевдо «Дід»)
(22 липня 1959; – †27 липня 2014; Лутугине, Луганська область)
Народився в с. Горбівці, Глибоцький район
— вояк батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, розвідник,
капітан запасу, ветеран-«афганець».
Активний учасник Майдану. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Загинув потрапивши у засідку в зоні АТО. Протягом тієї доби підрозділи батальйону «Айдар» брали участь у трьох різних операціях під Луганськом – Лутугине, Успенка та Георгіївка. В кожній із груп були втрати. Всього батальйон втратив тоді загиблими 12 бійців.
У Горбівцях Глибоцького району урочисто відкрито пам\’ятник загаблому в АТО Іллі Василашу. 9 травня 2015 року на будівлі Горбівецької ЗОШ, де навчався Ілько Василаш, відкрито меморіальну дошку на його честь.
peredplata
