Конституція України за ступенем складності процедури внесення до неї змін є досить жорсткою

Конститу́ція Украї́ни — Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликан¬ня. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам\’ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято — День Конституції України.

Конституція України ухвалена і введена в дію Верховною Радою України 28 червня 1996 року. Складається з преамбули та 14 розділів. У преамбулі підкреслюється, що ВР України ухвалює цю Конституцію — Основний Закон України від імені українського народу — громадян України всіх національностей.
У Конституції України передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень. Для схвалення відповідних змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу ВР України. Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена (ст. 157).
З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 і Конституційний договір між ВР України та Президентом України від 8 червня 1995.

Починаючи з 2003 року політичні сили Віктора Януковича та Леоніда Кучми ініціювали конституційну реформу, суть якої полягала в ослабленні влади президента й передачі Верховній Раді права на формування уряду України. Опозиційні сили Ющенка та Тимошенко — рішуче виступали проти цієї реформи, оскільки були впевнені в перемозі свого кандидата на президентських виборах 2004 року.

Під час Помаранчевої революції — політичні сили Кучми та Януковича поставили прийняття конституційної реформи як основної вимоги, в обмін на яку президент Кучма погоджувався на організацію повторного голосування Другого туру президентських виборів.

Для подолання гострої політичної кризи під час Помаранчевої революції, за вимогою політичних сил Віктора Януковича та Леоніда Кучми — 8 грудня 2004 року Верховна Рада ухвалила (403 голоси «за», зокрема вся фракція «Партії регіонів», але не голосували Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, фракція БЮТ принципово голосувала «проти») Закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та (в пакеті до нього) про внесення змін до закону про вибори Президента (останні дозволили провести переголосування 2-го туру виборів Президента). Того ж дня Президент України Леонід Кучма підписав ці документи.

Закон на основі проекту Симоненка—Медведчука про зміни до Конституції (про політичну реформу) передбачав перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління, формування уряду коаліцією депутатських фракцій, подовження терміну повноважень Верховної Ради до 5 років. Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, він мав набрати чинності з 1 вересня 2005 року в разі, якби на той час були ухвалені зміни до Конституції стосовно реформування системи місцевого самоврядування (законопроект 3207-1). Позаяк до 1 січня 2006 року ці зміни не були ухвалені, то (згідно з прикінцевими та перехідними положеннями) закон набув чинності самостійно з 1 січня 2006 року.

Після приходу до влади Віктора Януковича і Партії регіонів 30 вересня 2010 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (Далі – закон № 2222)у зв\’язку з порушенням процедури його розгляду та прийняття. Згідно з рішенням КСУ відповідний закон № 2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.

Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону в редакції від 28 червня 1996 року.

Згідно з рішенням КС, відповідний закон №2222 втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього рішення.
Конституційний Суд України поновив чинність Конституції 1996 року та звернувся до органів державної влади з вимогою невідкладно привести українське законодавство у відповідність до Основного Закону.

1 лютого 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2952-VI «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», попередньо схвалений Верховною Радою України 19 листопада 2010 року. Закон набрав чинності 4 лютого 2011 року.

19 вересня 2013 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до статті 98 Конституції України» (щодо повноважень Рахункової палати), попередньо схвалений 20 червня 2013 року. Після підписання Президентом України та опублікування 5 жовтня у газеті «Голос України» закон набрав чинності з 6 жовтня 2013 року.

21 лютого 2014 року Верховна Рада України без рішення профільного комітету і без висновку Конституційного Суду прийняла закон № 742-VII «Про відновлення дії окремих положень Конституції України».

Наступного дня, враховуючи, що Закон про відновлення дії окремих положень Конституції України не був підписаний Президентом, парламент ухвалив постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними законами України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, від 1 лютого 2011 року № 2952-VI, від 19 вересня 2013 року № 586-VII».

1 березня 2014 року закон № 742-VII був опублікований у спецвипуску газети «Голос України» за підписом в. о. Президента Турчинова О. В., таким чином він набув чинності 2 березня 2014 року.

Таким чином, від 2 березня 2014 року є чинною Конституція України, прийнята на п\’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями

29 вересня 2016 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».

Зміни передбачають: реорганізацію Вищої ради юстиції у Вищу раду правосуддя; позбавлення Президента права створювати суди; закріплення за парламентом повноважень зі створення, ліквідації й реорганізації судів; позбавлення Верховної Ради повноважень призначати суддів безстроково й давати згоду на їхнє затримання й арешт із передачею останніх повноважень до ВРП; позбавлення Президента, парламенту та з\’їзду суддів права звільняти суддів Конституційного Суду – їх можна буде звільнити лише за рішенням не менше двох третин складу КС.

Також закон підвищує мінімальний вік для займання посади судді з 25 до 30 років, при цьому запроваджуючи систему конкурсного відбору для призначення суддів, в тому числі суддів Конституційного суду. Документ збільшує і термін повноважень генерального прокурора з 5 до 6 років, проте забороняючи йому займати цю посаду два терміни поспіль.

Зміни передбачають запровадження інституту конституційної скарги (скарги на суперечність з Основним законом застосованого в кінцевому судовому рішенні закону при вичерпанні всіх інших національних засобів правового захисту) і дозвіл Конституційному Суду визначати конституційність пропонованих для винесення на всеукраїнський референдум з народної ініціативи питань (за зверненням президента чи не менш як 45 парламентаріїв).

Крім того, у Конституції буде закріплено можливість визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду (ч.6 ст. 124 Конституції України в редакції цього закону). Ця норма набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування закону.

В’ячеслав ХОХУЛЯК
Начальник Головного територіального управління
юстиції у Чернівецькій області

peredplata