Важко повірити, але 47 років чернівчанин Пауль Пшенічка присвятив вчителюванню. Вчитель фізики та астрономії Чернівецького ліцею №1 Пауль Францович став одним з 5-ти кращих вчителів України. Окрім вчителювання, він успішно виступає на TEDxKyiv, проводить позакласні гуртки, де діти створюють різноманітні проекти.
Навесні цього року громадська спілка «Освіторія» організувала національну премію Global Teacher Prize Ukraine, мета якої не лише знайти новаторів в освіті, а й підняти престиж професії вчителя. Пауль Францович виборов звання «Кращий вчитель року» в Україні і на правах переможця отримає 100 000 гривень.
Ось, що розповідає Пауль Пшенічка.
– Чому власне обрали саме фізику?
– А чому б і не фізика? Фізика – практична наука, тут недостатньо однієї теорії. Мені подобається працювати з дітьми, у мене з ними пов`язано багато хороших спогадів і мені приємно бачити задоволені очі, сповнені цікавості після кожного проведеного досліду на уроці фізики.
Ще студентом Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича я працював на півставки лаборантом на фізичному факультеті, вже тоді я знав, що пов`яжу своє життя з цією наукою.
– А як ставиться ваша сім`я до таких досягнень? Хтось з дітей пішов по ваших слідах?
– Моя сім`я підтримує мене, їм приємні мої здобутки. А от щодо, дітей, то в мене є син, але він – математик, власне він вдався в мою покійну дружину, яка теж мала математичну освіту.
– Ваші учні в захваті від вас як вчителя, від ваших уроків. В чому ваш секрет?
– Для мене урок – це щось особливе. Кожен урок не подібний на попередній, це новий день, нові досягнення, нова тема, нові досліди. Робота в школі не буває легкою, легко лише тим – хто нічого не робить. І для мене спілкування на уроці – це неймовірно цікаво. А секрету немає, просто я люблю свою роботу!
– Фізика доволі складна наука, кому краще вдається такий предмет хлопчикам чи дівчаткам?
– Стать немає значення. Хлопці розумні, гарно проводять досліди. У нас в ліцеї на уроці може сидіти дві, три дівчини, але у мене є 8 клас – там дівчат більше, ніж хлопців, і вони не поступаються їм знаннями. В мене є учениця, яке б питання я їй не поставив – відразу відповідає. У фізиці не має бути гендерної несправедливості. Ви знаєте, що у світі в загальному мало хто йде навчатись на цю спеціальність, а для хлопців немає стимулу вчитись, коли немає дівчат. Тому за кордоном дівчатам, які йдуть навчатись на фізичний факультет або астрономію, платять шалені стипендії, сума яких сягає до 50 тис. доларів за рік. В одній Американській лабораторії в мене є знайома аспірантка, симпатична, приємна, а головне – розумна. Вона розповідала, що їй дуже подобається працювати у цьому напрямку, бо її хлопці на руках носять, вона зараз реалізовує себе – проходить аспірантуру в Голландії.
– Вже вирішили, що робитимете з виграшом? На що підуть гроші?
– Всіх цікавить це питання. Я часто жартую, що прогуляю гроші. Ну, я ще не отримав ці кошти, але планую витратити їх на проекти та досліди, які ми робимо в позаурочний час з учнями. Адже наразі в нас немає фінансування, проекти реалізуємо за кошти батьків, а є такі діти розумні, але зараз нелегкий час і сума поїздки може бути велика. Тому, я планую частину коштів витратити на проекти, а частину – на поїздки за кордон.
Я сама ще не так давно сиділа за партою і, чесно кажучи, не любила фізику, можливо тому, що молода вчителька, яка працювала в моїй школі за сумісництвом, не надто була зацікавлена в результаті своєї праці. Вступивши до вишу, я обрала зовсім іншу спеціальність, далеку від фізики, хоча в розкладі тоді у мене, 18-річної студентки педагогічного коледжу, була фізика і вів її звичайний викладач Павло Іванович. І вже тоді мені сподобалось робити досліди, і ненароком закрадалась думка: якби ж цього мене навчили ще в школі. Тому я знаю, як важливо знайти правильний підхід до дітей, використовувати різні методики, теоретичну частину закріплювати практикою. Саме таким педагогом, який не просто навчає, а дає змогу реалізуватися, за відгуками учнів, є Пауль Францович. Я не просто провела чудово час, спілкуючись з цією людиною, але й стала свідком низки дослідів, які, власне, для мене продемонстрував Пауль Пшенічка.
Учні Пауля Францовича легко вступають на технічні відділення ВНЗ нашої країни та за кордоном. Багато хто з них зробив кар`єру науковця, дослідника, викладача університету чи шкільного вчителя. Мені вдалося відшукати випускникницю Пауля Францовича Анну Бондар. Ось що вона розповіла:
– Навчалась в Чернівецькому фізико-економічному ліцеї №1, де викладав фізику Пауль Францович. На його уроки завжди діти ходили з задоволенням, навіть ті, кого наука не дуже цікавила. Уроки завжди були з великою практичною частиною, цікавими дослідами, за підручниками майже не працювали. Оцінювання було справедливе.
Зараз моє життя не пов\’язане з фізикою. Але після наших \”шалених\” дослідів на уроках фізики я чітко для себе зрозуміла, що краще один раз побачити, ніж 100 разів почути. Тому і своїм двом синочкам я все показую на практиці і в цікавій ігровій формі.
Пам`ятаю, як вчитель на уроки приносив рідкий азот, і ми робили \”вибух\”, ховаючись за партами, також на домашнє завдання міг задати \”зробити ліхтарик\” в домашніх умовах, де монстру вав дуже цікаві досліди з магнітами і залізним пилом.
Гарний спогад, знання та вміння залишає у серцях випускників Пауль Пшенічка. Сподіваємось на його нові звершення, бажаємо успіхів у роботі зі школярами та успішноі реалізації цікавих проектів!
peredplata
