Пільговики Буковини обіцяють відстояти свої пільги ВІДЕО

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про гарантії держави щодо
виконання судових рішень
_____________________________
Розділ I
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДУ
Стаття 1. Загальні положення
1. Цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України “Про виконавче провадження” (далі — рішення суду), та особливості їх виконання.
2. Терміни вживаються в цьому Законі у значенні, наведеному в Бюджетному кодексі України і Законі України “Про виконавче провадження”.
Стаття 2. Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду
1. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі — державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі — юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб — відчуження об’єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі і передані до їх статутного фонду.
2. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Стаття 3. Особливості виконання рішень суду про стягнення
коштів з державного органу
1. Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень — за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
2. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”, із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
3. У разі коли стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п’яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.
У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.
Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення Державної казначейської служби України.
4. Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Стаття 4. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи
1. Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
2. У разі коли рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
3. Протягом десяти днів з моменту встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до пунктів 2—4 частини першої статті 47 Закону України “Про виконавче провадження”, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, визначеного частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
4. У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, про порядок виплати коштів з якого державний виконавець повідомляє в установленому порядку стягувача не пізніше наступного дня після перерахування коштів.
5. Кошти, що надійшли на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України, перераховуються стягувачу протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.
6. Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним надісланням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
7. Державний виконавець протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення виносить постанову про заміну стягувача на Державну казначейську службу України з одночасним надісланням повідомлення такому органу.

8. Державне підприємство або юридична особа, які визнані боржниками за рішеннями суду, зобов’язані протягом десяти днів з моменту перерахування коштів відкрити рахунки в органах Державної казначейської служби України та проводити розрахунки виключно з цих рахунків.

Стаття 5. Компенсація
1. У разі коли Державною казначейською службою України протягом трьох місяців не перераховано кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі 0,3 відсотка річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
2. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.
3. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п’яти днів з дня отримання ним повідомлення Державної казначейської служби України про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України.
4. У разі коли кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка Державної виконавчої служби України протягом десяти днів з моменту надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стаття 6. Відповідальність та відшкодування збитків, завданих державному бюджету
1. Кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.
Посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії яких призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.
2. За поданням органу Державної казначейської служби України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

У разі встановлення в діях посадової, службової особи державного органу складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, державні органи в установленому законодавством порядку реалізують право зворотної вимоги (регресу) до такої особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету, у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.
Державні органи після виконання рішень суду про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, у випадках, визначених цим Законом, проводять службове розслідування щодо причетних посадових, службових осіб таких органів, якщо рішенням суду не встановлено складу злочину в діях зазначених осіб.

За результатами службового розслідування державні органи та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державної казначейської служби України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб таких органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов’язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Якщо збитки, завдані державному бюджету, є результатом спільних дій або бездіяльності кількох посадових та службових осіб, такі посадові та службові особи несуть солідарну відповідальність згідно із законом.

3. У разі встановлення в діях службової особи державного підприємства або юридичної особи складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи прокуратури за поданням органу Державної казначейської служби України звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету.

Після виконання рішень суду відповідно до цього Закону за поданням органу Державної казначейської служби України державний орган, до сфери управління якого належить державне підприємство, забезпечує проведення службового розслідування щодо службових осіб державного підприємства, дії яких призвели до збитків державного бюджету, якщо рішенням суду в діях зазначених осіб не встановлено складу злочину.
За результатами службового розслідування органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів державними органами у місячний строк можуть звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих державному бюджету, з пред’явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до службових осіб державних підприємств, винних у завданні збитків.

Стаття 7. Особливості виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна

1. Виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

2. У разі коли рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Розділ II
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 10, ст. 77; 2005 р., № 2, ст. 31; із змінами, внесеними Законом України від 19 травня 2011 року № 3385-VI).
3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) частину четверту статті 22 Закону України “Про міліцію” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 36, ст. 526; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2009 р., № 31, ст. 455) викласти в такій редакції:
“Працівникам міліції та членам їх сімей надається знижка з оплати жилої площі, комунальних послуг, а також палива в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
2) частину четверту статті 49 Закону України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., № 53, ст. 793; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:
“Слідчі прокуратури забезпечуються жилою площею місцевими органами влади в першочерговому порядку. Їм також надається знижка плати за займане ними та членами їх сімей житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія) і користування квартирним телефоном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
3) у Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами):
у статті 20:
у частині першій:
пункт 4 викласти в такій редакції:
“4) позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
у пункті 26 слова і цифри “гарантованою виплатою стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 11, 15, 19 і 28 частини першої та частиною другою цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 21:
пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
“2) першочергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України; ”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20, пунктами 4, 5 і 9 частини першої), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 22:
у частині першій:
пункт 2 викласти в такій редакції:
“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
в абзаці другому пункту 6 слова і цифри “виплата стипендії, підвищеної на 100 процентів” замінити словами “виплата підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 13 викласти в такій редакції:
“13) особам, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення — не менше трьох років, — надання пільг, передбачених пунктом 18 статті 20, а також першочергове пільгове надання санаторно-курортних путівок чи одержання грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 14 частини першої та частиною другою цієї статті (щодо пільг, передбачених пунктом 11 статті 20), надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 23:
пункт 2 частини першої викласти в такій редакції:
“2) першочергове забезпечення пільговою санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок чи грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктом 4 частини першої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 30:
у частині першій:
пункт 5 викласти в такій редакції:
“5) безоплатне забезпечення потерпілих дітей санаторно-курортною путівкою або путівкою на відпочинок строком не менш як на 21 та 14 днів відповідно.
Потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що один з батьків або зазначена особа належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому в разі недостатньої тривалості щорічної відпустки одному з батьків або особі, яка їх замінює, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати.”;
у пункті 6 цифри і слова “50 процентів мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
у пункті 8 слова “мінімальної заробітної плати” замінити словами “в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 12 викласти в такій редакції:
“12) виплата грошової компенсації за харчування в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, батькам потерпілих дітей, які не відвідують дитячі дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади (у тому числі тих, які не включені до облікового складу шкіл), якщо діти не перебувають на повному державному забезпеченні;”;
у частині третій:
у пункті 4 слова і цифри “гарантованою виплатою підвищеної на 100 процентів стипендії” замінити словами “виплатою підвищеної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України,”;
пункт 10 викласти в такій редакції:
“10) щорічне безоплатне забезпечення дитини-інваліда та одного з батьків або особи, яка їх замінює, путівкою для будь-якого виду оздоровлення чи відпочинку.
У разі неможливості надання путівки виплачується грошова компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування.
Порядок надання путівок та виплати грошової компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначається Кабінетом Міністрів України;”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 3 і 5 частини першої та пунктами 1, 8 і 9 частини третьої, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
статті 31, 37, 39, 48, 50 і 51 викласти в такій редакції:
“Стаття 31. Допомога сім’ям, що мають дітей шкільного віку, які проживають на територіях радіоактивного забруднення
Сім’ям, що мають дітей віком від 7 до 16 років (учнів віком до 18 років), які проживають на територіях радіоактивного забруднення, допомога, передбачена законодавством України, виплачується у підвищеному розмірі в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ”;
“Стаття 37. Грошова допомога громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Зазначена допомога виплачується уповноваженим органом за місцем реєстрації громадян.
Виплата такої допомоги за два і більше місяців забороняється.”;
“Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють (навчаються) на територіях радіоактивного забруднення
Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на зазначених територіях, стипендії студентам, які навчаються на таких територіях, та оплата праці пенсіонерам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються відповідно до частини першої цієї статті.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням державного органу з управління зоною відчуження встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.”;
“Стаття 48. Компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім’ям за втрату годувальника
Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та дітям, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім’ям, які втратили годувальника з числа осіб, які віднесені до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого виплачується у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам І, ІІ та ІІІ групи; дітям-інвалідам; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 2 і 3; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам уповноваженим органом за місцем їх реєстрації. У разі наявності права на отримання щорічної допомоги з різних підстав, передбачених частиною другою цієї статті, допомога надається з однієї підстави за вибором особи.
Виплати, зазначені у частині першій цієї статті, провадяться протягом одного місяця з дня подання заяви та відповідних документів у розмірах, що діяли на момент встановлення факту інвалідності чи смерті.”;
“Стаття 50. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 51. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4
Особам, віднесеним до категорій 2, 3 і 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. ”;
частину першу статті 52 викласти в такій редакції:
“Щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім’ї, який був на його утриманні, у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
частину четверту статті 54 викласти в такій редакції:
“У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за розміри, встановлені Кабінетом Міністрів України.”;
4) у пункті “ї” частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19; 2005 р., № 4, ст. 83; 2007 р., № 16, ст. 215; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 11, ст. 108):
абзац перший після слів “і опаленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством,”;
доповнити пункт абзацом такого змісту:
“Пільги з безоплатного користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
5) у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425; 1996 р., № 1, ст. 1; 1999 р., № 38, ст. 342; 2002 р., № 35, ст. 263, № 52, ст. 379; 2003 р., № 27, ст. 209; 2005 р., № 1, ст. 19, № 9, ст. 185, № 52, ст. 564; 2006 р., № 4, ст. 52, № 33, ст. 281, № 47, ст. 461; 2007 р., № 25, ст. 341; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 31, ст. 418, із змінами, внесеними Законом України від 2 грудня 2010 року № 2757-VI):
у статті 12:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;

частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 17 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 13:
у пункті 3 частини першої:
абзац перший викласти в такій редакції:
“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
абзац третій виключити;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 14:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 15:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину п’яту викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 20 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 16:
пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:
“1) надбавки до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, які вони отримують, у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, разова грошова допомога, яка виплачується щороку до 5 травня, у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України;”;
“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;

доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
6) у Законі України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 4, ст. 18; 1995 р., № 45, ст. 339; 2002 р., № 52, ст. 379; 2003 р., № 16, ст. 125; 2006 р., № 1, ст. 18; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2011 р., № 23, ст. 160):
абзац перший пункту 12 статті 7 після слів “за місцем проживання” доповнити словами “у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України”;
у статті 9:
у частині першій:
пункти 1 і 6 викласти в такій редакції:
“1) надбавки до пенсій, які вони отримують, у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів Державного бюджету України;”;
“6) безоплатне першочергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
пункт 7 після слів “види комунальних послуг)” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 7, 12, 15 та 16 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
7) частину шосту статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 5, ст. 21; 2004 р., № 10, ст. 95; 2008 р., № 5—8, ст. 78) викласти в такій редакції:
“Особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається знижка плати за житло, комунальні послуги, а також паливо, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.”;
8) у статті 20 Закону України “Про захист рослин” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 50—51, ст. 310; 2008 р., № 5—8, ст. 78):
перше речення частини четвертої після слів “та освітленням” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю після частини четвертої новою частиною такого змісту:
“Пільги на безоплатне користування житлом з опаленням та освітленням, передбачені абзацом першим цього пункту, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”.
У зв’язку з цим частини п’яту і шосту вважати відповідно частинами шостою і сьомою;
9) у Гірничому законі України (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 50, ст. 433; 2002 р., № 6, ст. 35; 2008 р., № 42—43, ст. 293; 2009 р., № 51, ст. 758):
у статті 43:
частину восьму після слів “опалення житла” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені цією статтею, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
у статті 48:
частину сьому після слів “опалення житла” доповнити словами “в межах норм, установлених законодавством”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені цією статтею, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
10) у Законі України “Про жертви нацистських переслідувань” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 24, ст. 182; 2005 р., № 5, ст. 120; 2006 р., № 16, ст. 137; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 8, ст. 62, № 40, ст. 525):
у статті 61:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Особам, зазначеним у цій статті, щороку до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;

доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—6, 17 та 18 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 62:
у пункті 3 частини першої:
абзац перший викласти в такій редакції:
“3) безоплатне позачергове забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання замість путівки грошової компенсації. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
абзац третій виключити;
частину третю викласти у такій редакції:
“Щороку до 5 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 10 та 21 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
у статті 63:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня особам, зазначеним у цій статті, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, зазначеним у цій статті, виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 16 та 17 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;

у статті 64:
пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:
“3) безоплатне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;”;
частину третю викласти в такій редакції:
“Щороку до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих інвалідів, зазначених у статті 62 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інших жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, щорічна разова грошова допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.”;
доповнити статтю частиною такого змісту:
“Установити, що пільги, передбачені пунктами 4—7, 18 та 19 частини першої цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ”;
11) у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 4, ст. 94; 2008 р., № 5—8, ст. 78; 2010 р., № 19, ст. 150):
статтю 5 доповнити частиною такого змісту:
“Пільги, передбачені абзацами шостим та сьомим цієї статті, надаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.”;
статтю 6 викласти в такій редакції:
“Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни
Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення встановлюється за їх вибором згідно з одним із таких законів.”;
12) у статті 3 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 33, ст. 430; 2008 р., № 5—8, ст. 78, № 27—28, ст. 253; 2009 р., № 15, ст. 191; 2010 р., № 4, ст. 36; 2011 р., № 32, ст. 315, із змінами, внесеними Законами України від 7 квітня 2011 року № 3205-VI і від 19 травня 2011 р. № 3385-VI):
абзац шостий пункту 3.7 виключити;
у пункті 3.8 слова “скасовується зупинення заходів примусового виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”,” виключити;
13) статтю 6 Закону України “Про холдингові компанії в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 34, ст. 291) доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту:
“14. Держава не несе відповідальності за зобов’язаннями державної холдингової компанії, крім випадків, передбачених законом.”;
14) пункт 1 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст. 58, із змінами, внесеними Законом України від 17 березня 2011 року № 3165-VI) після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:
“забороняє примусову реалізацію майна юридичних осіб;”.
У зв’язку з цим абзаци восьмий — двадцять другий вважати відповідно абзацами дев’ятим — двадцять третім.
4. Невиплачені кошти за рішенням суду, винесеним на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом, визнаються заборгованістю, якщо виконавчий документ, виданий для виконання зазначеного рішення, було подано в порядку, визначеному абзацами другим і третім цієї частини. Погашення заборгованості здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, починаючи з 2013 року.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені до набрання чинності цим Законом, подаються до Державної виконавчої служби України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та які винесені за результатами розгляду звернення осіб в межах строку позовної давності, встановленого абзацом четвертим цієї частини, подаються до Державної виконавчої служби України протягом одного місяця з дня набрання законної сили зазначеними рішеннями суду.
Строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення коштів, підставами для яких є правовідносини, що виникли до набрання чинності цим Законом, до суб’єктів, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, становить шість місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є суб’єкти, визначені частиною першою статті 2 цього Закону, та виконавчі документи за якими не було подано в строк, встановлений абзацами другим і третім цієї частини, вважаються виконаними.
Заборгованість, зазначена в абзаці першому цієї частини, погашається за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
5. Кабінетові Міністрів України:
забезпечити проведення протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом інвентаризації заборгованості з виплат за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою та які було винесено на підставі правовідносин, які мали місце до набрання чинності цим Законом;
розробити до 2013 року на підставі даних інвентаризації та результатів аналізу наявних фінансових ресурсів графік та порядок погашення зазначеної заборгованості з Державного бюджету України;
подати в установленому порядку протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом до Верховної Ради України проекти законів щодо приведення положень законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Голова
Верховної Ради України