З Буковини до Йорданії – землі пророків та святих

З Буковини до Йорданії - землі пророків та святихЙорданія – це одна із арабських країн Близького Сходу. Вона межує із Сирією, Іраком, Саудівською Аравією та Ізраїлем. Є кордон і з Єгиптом по Червоному морю. Також у Йорданії розміщена найнижча у світі водойма – Мертве море.

Це земля, де Бог уперше відкрив себе людям.

По Йорданській землі ходили великі пророки: Авраам, Мойсей, Ілля. Тут Іван Хреститель водою хрестив Ісуса Христа. Йорданія – це безцінна духовна спадщина всього людства. Тут зароджувались і розвивалися християнство, іудаїзм та іслам. Це свята земля…

Літак у летовищі Аману разом з журналістами, що перебували на його на борту, приземлив кілька десятків студентів наших вузів. Усі вони — громадяни Йорданії. Вчилися в Україні на лікарів, інженерів, вчителів. Перед посадкою випускники почали вдягати магістерські мантії, що нас трохи дивувало. На виході з летовища молодих спеціалістів чекали сотні людей. Вони стояли рядами з бубнами і дудками й захоплено вигукували, коли з’являвся представник їхнього роду. Усі раділи, танцювали, обнімалися. Жінки не соромилися своїх сліз радості за синів і онуків. Чоловіки прагнули приховати хвилю почуттів за суворою посмішкою. Не всім це вдавалось. Навіть один старий вже бедуїн (напевне, дідусь молодого спеціаліста-медика) таки пустив з радості скупу сльозу. Можливо, це перший з їхнього роду вивчений онук. Від сьогодні він є їхньою гордістю на всю пустелю. Тому радість тут була щирою і непідробною. Навіть нам стало радісно. Бо ж цих йорданських юнаків вивчили українські вузи. І вже віднині вони своєю працею, знаннями будуть підтверджувати могутність української вищої школи, яка, незважаючи на Табачника, таки зберегла найкращих та найцінніших вчених, академіків і професорів. І вони дають знання людям всього світу.

Ми горді з того.

Акаба – перлина Червоного моря

Наш шлях пролягав на південь Йорданії, у чудове місто на березі Червоного моря Акабу. Скільки там того моря відвели Йорданії… Не більше десяти кілометрів. Але країна змогла так розпорядитися цим природним багатством, що розмістила тут найкращі у світі готелі і курорти, порти вантажні і пасажирські, туристичні шляхи і кемпінги. І ця невеличка територія берега і моря ще забезпечує країну рибою та рибопродуктами. Коралові рифи тут одні з кращих у світі. Але коли вам випаде плавати у водах цього моря, то не торкайтесь коралів оголеними частинами тіла. Вони мають здатність жалити. Після контакту з коралом можна навіть захворіти. Корали не можна ламати і вивозити з країни. Остерігатися треба також деяких видів риб. Особливо яскравих і барвистих. Вони можуть бути отруйними.

А саме Червоне море дуже лагідне і багате на рибу. На березі розташовані найкращі у світі готелі. Одні із них — готелі Kempinski. Там працює один із найвишколеніших обслуговуючий персонал. І у цих готелях є все, що потрібно й навіть не потрібно тим, хто тут живе. Обслуга, переважно з країн Індокитаю, Шрі-Ланки і Філіппін, за настроєм, поглядом вгадує забаганки мешканців. Кухня — одна з кращих і найрізноманітніших у світі. Провести кілька днів у такому готелі – неабияке задоволення.

Та щоб ми швидко не звикали до доброго життя і бачили Йорданію з різних боків, через день з Акаби виїхали до пустелі Ваді Рум.

Місячна долина (Ваді Рум)

Кілька годин їзди на бусі з кондиціонерами – і перед нами розстеляється піскова скатертина, яка залежно від розташування сонця змінює своє забарвлення. Під вечір пісок стає червоним, а білий одяг та взуття — синьо-блакитними. Обабіч добротної асфальтівки височіють різної форми гори. Вони нагадують якийсь неземний пейзаж. Хоч у тіні під 50 градусів спеки, поїздку і похід у пустелі робить комфортними легенький вітерець.

Ми пересідаємо на джипи, які бачили ще створення країни Ізраїль в кінці 40-х років. Молоді бедуїни пересіли з верблюдів на ті джипи і заробляють трохи динарів. До речі, йорданський динар дорожчий за долар. Там один американський долар коштує 70 йорданських копійок.

Пустеля Ваді Рум прославлена тим, що тут у роки Першої світової війни відбулося велике арабське повстання. Воно змело багатовікове панування Османської Туреччини. Тут в боях з турками прославився англійський розвідник, полковник Лоренс, якому бедуїни дали прізвисько «Лоренс Аравійський». Саме тут знімали однойменний фільм. Декорації були природними.

На скелях пустелі збереглися письмена древніх цивілізацій. Вони ще досі не розшифровані.

У Йорданії останніми роками активно розвивається альпінізм. Гори пустелі Ваді Рум – найкраща тренувальна база для цього виду спорту. Пустеля вабить людей. Там досі живе багато бедуїнських племен. А жителі навколишніх міст із задоволенням на п’ятницю і суботу приїжджають сюди, аби провести ніч у пустелі. Тут вони у своїй стихії, це їхні природні ресурси і їхній природний комфорт. Це як нам вибратися на вихідні у ліс над річкою.

Сакральна Петра набатійська

Це природне і створене людськими руками справжнє чудо світу – печера Петра. Вона вся з каменю. Вхід до неї дорогий – більше 60 доларів. Але велич, краса і містика варті того, аби віддати ці гроші за вхідний квиток і протоптати 8 кілометрів в обидва боки мощеними тисячолітніми кам’яними дорогами і пісками, які топтали древні високорозвинуті набатійці. Правду сказати, Петра дає фору єгипетським пірамідам. Природа оберігала місто від нападників. Вузька дорога і стометрові скелі обабіч неї дозволяли маленькій групі воїнів зупиняти цілі армії. Розташування Петри на перетині караванних шляхів збагачувало місто і людей. Вони вірили у бога Душару і вміли зберігати воду. Вони у скелях видовбували собі гробниці й будували з каменю чудові споруди. Вони знали письмо, архітектуру і математику. Це була велика культура давнього народу набатійців. Театр Петри вміщав більше 3 тисяч глядачів. Він вирізьблений у скелі. А їхня Скорбниця, збудована дві тисячі років тому – справжній шедевр світової архітектури.

Петру внесено до реєстру нових семи чудес світу. Тут варто побувати!..

Петра залишилася таємничою і сакральною. Напевне, мине ще чимало часу, поки люди розгадають велику таємницю наскельних печер, великої скарбниці і зниклих набатійців.

…А наш шлях тривав далі дорогами великих Пророків і святих. Сюди у пустелю ходив сам Авраам, котрий не мав дітей з безплідною Сарою. І та дозволила чоловікові зачати дитину з рабинею, сама ж народила на старості літ. І велике Авраамове плем’я розрослося на землях Йорданії, Палестини, Сирії, Іраку…
Через всю країну простягається великий шлях Мойсея, котрий вів свій народ до Землі Обітованої. Перехід через Червоне море — також не безпідставна вигадка. Кажуть, що у тих краях бувають великі південно-східні вітри, що підіймають величезні хвилі на морі, аж дно можна побачити. Можливо, у той час, коли народ Ізраїлю прийшов на берег Червоного моря, і подув той вітер. І показалася суша серед води. І пройшов Мойсей зі своїм народом, а фараон не встиг. Море накрило єгиптян.

Гора Небо. Земля Обіцяна

А потім були пустелі, якими Мойсей водив людей 40 літ. І так аж до гори Небо. Саме сюди Бог привів Мойсея, аби він поглянув на Землю Обіцяну. Та не судилося 120-річному Пророкові ступити на простори Ханаан. Бо так було йому призначено: побачити рай на землі і померти. Кажуть, що тут, на горі Небо десь є могила пророка Мойсея. Та її досі не знайшли. Гора стала священною. На ній є символічний посох Мойсея, що символізує мідного змія і одночасно хреста, на якому був розіп’ятий Ісус Христос.

Бог випробовував свій народ. Тому у пустелі наслав на євреїв отруйних зміїв, які знищували людей. І не було порятунку від цієї кари. Тоді Мойсей встромив свій посох у землю і розмістив на ньому мідного змія. Коли укушена змією людина дивилася на посох Мойсея, отрута її не брала. І народ був врятований.
З вершини гори Небо на десятки кілометрів простягаються родючі землі Палестини. Там, на берегах святої річки Йордан, розкинулася Земля Обітована. Сюди прийдуть євреї. Але Мойсей цього вже не побачить. На заході своїх днів він довго стояв на тому місці, де стояв я, і дивився на землю, даровану Богом своєму народові. Величні простори, родючі ґрунти, чудові умови. Та досі немає миру на цій землі. Тут йдуть безперервні війни, вбивства. Панує терор.

Річка Йордан

Кожен паломник, який їздить до Ізраїлю, купається у річці Йордан. Вважається, що він проходить обряд хрещення, який майже дві тисячі років тому пройшов тут Ісус Христос. Але мало хто з них знає, що він хреститься не у тому місці, де Іван Хреститель водою Хрестив Ісуса. А за кілька десятків кілометрів нижче. Іван Хреститель жив на території сучасної Йорданії. Він був аскетом у всьому. Місію, відведену йому на землі, виконав і загинув наглою смертю від рук Ірода Антики, що жив у великому гріху зі своєю сестрою. За що йому жорстоко докоряв Іван Хреститель.

На тому місці, де Іван хрестив Ісуса, є маленька купіль, і вже пересох струмок, що впадав у Йордан. Цією річкою пролягає кордон між Йорданією та Ізраїлем. З обох боків чатують озброєні воїни. Тому, занурюючись у її води, треба бути обачним, аби ненароком не порушити кордону іншої держави.
Біля цього священного для кожного християнина місця розташована Церква Івана Хрестителя. Серед всіх церков на землі вона побудована найнижче.
А ще недалеко звідси є пагорб пророка Іллі. Кажуть, що саме з нього на вогненній колісниці Пророк був живим забраний на небо.

Мертве море

Це велике озеро, де вода настільки солона, що потонути людина тут не може. Нема у морі жодного живого організму. Нема тут навіть бактерій. А розміщене Мертве море 420 м нижче рівня світового океану. Нижчої точки у всьому світі нема. Тут сонце інакше світить. Уздовж берега розкинулися санаторії, курорти, дорогі готелі знаменитих світових брендів Кemріnski, Movenpick, Marriott та інші. Тут лікуються і відпочивають відомі у світі люди, королі і принцеси, президенти і перші леді. У бутіках готелю Кemріnski є фото колишньої першої леді України Катерини Ющенко.

А ще кажуть, що Мертве море своїми солоними водами вкрило гріховні древні міста Содом і Гоморру. За великі гріхи Бог мав знищити ці міста. Але там жив один праведник Лот. І Бог прислав до Лота двох ангелів, аби забрали його з міста. Тоді Лот просив не знищувати людей. І Бог порадив знайти 50 праведників. Не знайшли. Тоді хоча б 40. Теж не набралося. Навіть 10 праведників не було. І міста були знищені. А перед цим Бог дозволив вийти з міста Лотові, його дружині і двом донькам. І була умова, аби не озирався ніхто з них назад. Дружина Лота озирнулася, і вмить перетворилася на солоний стовп.
Височить він над Мертвим морем досі. За кілька тисячоліть не пошкоджений ні дощами, ні вітрами, ні грозами.

(Далі буде)

Петро КОБЕВКО

Київ-Амман-Акаба-Ваді Рум-Петра – Мертве море

Світлина www.rv.org.ua

peredplata