Велика родина Федора Оганевського вже третє десятиліття намагається повернути свій будинок по вулиці Чапаєва, 34, що в Чернівцях. Совєтська влада в 1962 році його нахабно відібрала у багатодітної родини. Тепер же там розміщується студентська по-ліклініка. І віддавати будівлю влада наміру не має.
За далеких 50-60-х Федір Оганевський був звичайним будівельником. Але душа його була навернута до церкви. Він служив служби, плекав віру в Бога в собі і ніс її в серця совєтських людей. Одного дня висвятився в диякона. Коли ж совєти надумали закривати Кафедральний собор, Федір чи не одним з перших пішов збирати підписи небайдужих під зверненням до московських партноменклатурщиків за збереження церкви. Тоді совєти навіть викликали дітей до райкому і казали їм, аби ті вплинули на батька. Та не слухали їх діти. Бо ж вірили у справу, яку робив їх любий тато. Тоді совєтська влада заарештувала Федора, і суд визнав його «тунеядцем». Батька шістьох дітей відправили на 5 років на виправні роботи в Перкалабу. Окрім того, і майно конфіскували. Кілька років намагались через суд виселити маму з дітьми з будинку, який визнали таким, що придбаний за «нетрудові доходи».
— Нам доводилось тишком-нишком виходити з дому, щоб не помітили міліціонери, які чатували навколо будинку, — пригадує дочка Федора Оганевського Раїса Прибич. – Та одного разу брат необачно вийшов на вулицю, його помітили, схопили, і ми змушені були покинути будинок. А будували його ми всі разом – великою родиною. У батька було 10 братів та сестер. Усі потроху допомагали, і звели його в 1961 році. А за рік ця комуністична влада взяла і забрала будинок, сказавши, що він побудований на «нетрудові доходи».
Отак матір з шістьма дітьми позбавили нажитого добра. І вже з 1985 року родина почала довготривалий судовий процес за те, аби повернути своє незаконно відібране житло. Тільки в 2004 році їй вдалося добитися реабілітації Федора Оганевського.
— В суді не хотіли розглядати нашу справу, казали, що вона знищена. Ми довго збирали і відновлювали документи. І нарешті 26 січня 2012 року отримали остаточну ухвалу Львівського апеляційного суду, за якою рішення Ле-нінського суду 1969 року скасовано (це вже сьоме рішення судів на нашу користь). Тобто державою визнано, що будинок належить нам, і міська рада має нам його повернути.
Однак та повертати будівлю в престижному районі міста, де зараз розміщується студентська поліклініка, не збирається. А тому запропонувала спадкоємцям уже покійного Федора Оганевського навзаєм інше житло.
— Нам запропонували приміщення по вул. Рівненській та трикімнатну квартиру на проспекті Незалежності. Та ми до цього часу чекаємо експертної оцінки майна, яку роблять з вересня. 31 жовтня на сесії Чернівецької міської ради мали б розглядати наше питання про оцінку майна і передачу його нам. Але тепер сказали, що то перенесли на листопад. Поки ми в очікуванні. Та боротьбу за своє житло продовжуватимемо й далі, аж поки не доб’ємося справедливості в ім’я нашого батька.
Розмовляла Надія ВІРНА
peredplata
