Поцілуйко Віталій Михайлович народився 11 травня 1951 р. у с. Яришів Могилів-Подільського району на Вінниччині в багатодітній родині.
Після закінчення середньої школи розпочав свою трудову діяльність інструктором-методистом зі спорту в колгоспі с. Хоньківці Вінницької області, де пропрацював до весни 1969 р., коли його призвали в армію. Службу проходив у м. Таллінні (Естонія) та м. Острові Псковської області.
У 1971 р. Віталій Михайлович демобілізувався зі Збройних Сил СРСР. Набутий під час військової служби досвід він вміло втілював на практиці, працюючи інструктором Чечельницького спортивного товариства «Колос» та Чечельницького районного комітету ДТСААФ на Вінниччині.
Прагнучи присвятити своє подальше життя служінню Закону, у 1973 р. Віталій Поцілуйко став студентом Харківського юридичного інституту, який закінчив з відзнакою у 1977 р.
Здобувши вищу освіту, обіймав посаду старшого юрисконсульта Чечельницького районного управління сільського господарства. Однак, вже тоді Віталій Михайлович зрозумів, що його покликання – працювати в прокуратурі де він і пропрацював 32 роки на різних посадах, починаючи з найнижчого рівня в жовтні 1979 р. В органах прокуратури Чернівецької області В. М. Поцілуйко пройшов усі щаблі професійного зростання. Обіймав посади помічника прокурора та прокурора району в Новоселицькому, Заставнівському та Сторожинецькому районах, першого заступника прокурора та прокурора Чернівецької області.
В. М. Поцілуйко – висококваліфікований юрист та досвідчений керівник. Він постійно дбав про удосконалення стилю та методів роботи з керівництва підлеглими.
Володіючи всіма галузями прокурорської діяльності, вміло організозував роботу очолюваних підрозділів прокуратури області, атестаційної комісії, націлюючи їх на досягнення конкретних результатів.
Як голова атестаційної комісії Віталій Михайлович здійснював заходи, що сприяли поліпшенню діяльності прокурорсько-слідчих працівників, розстановці, навчанню та вихованню кадрів, створенню дієвого резерву. Прийняті ним рішення – виважені й компетентні.
В. М. Поцілуйко спрямовував свої основні зусилля на забезпечення реального захисту інтересів держави, прав і свобод громадян, здійснення нагляду на пріоритетних напрямах у соціальній та економічній сферах, недопущення формалізму в цій діяльності.
І де б він не працював, скрізь особистим прикладом позитивно впливав на якість роботи очолюваного ним колективу.
Він завжди був принциповим і вимогливим керівником, але разом з тим доброзичливо ставився до підлеглих, які проявляли відданість справі. В. М. Поцілуйко багато сил, енергії й досвіду віддавав вихованню молодих прокурорсько-слідчих працівників, підвищенню їх професійної та загальної культури.
За сумлінне й зразкове виконання службових обов’язків, ініціативу та високий професіоналізм в роботі він неодноразово заохочувався Генеральним прокурором України.
За вагомий особистий внесок у зміцнення законності й високий професіоналізм у травні 2006 р. наказом Генерального прокурора України В. М. Поцілуйку оголошена подяка з врученням нагрудного знаку «Подяка за сумлінну службу в органах прокуратури» І ступеня. У листопаді того ж року його нагородили нагрудним знаком «Почесний працівник прокуратури України».
Довголітня сумлінна праця Віталія Михайловича на керівних посадах в органах прокуратури сприяла утвердженню верховенства закону, ефективності прокурорського нагляду, зміцненню законності.
Вийшовши на пенсію Віталій Михайлович продовжує працювати в галузі права, нині він старший викладач кафедри кримінальних дисциплін Чернівецького юридичного інституту.
В. М. Поцілуйко має чудову сім’ю, є люблячим чоловіком, шанованим батьком та дідусем, попри всі навантаження на роботі знаходить час для того, щоб побути в колі родини, де панують тепло рідної оселі, добро і злагода.
Дружина Людмила Миколаївна завжди і в усьому допомагає чоловікові, вони виховали сина Геннадія, який також став професіоналом на ниві захисту економічних інтересів держави, та доньку Лесю. Вона – юрист, займається науковою та викладацькою діяльністю.
Попри поважний вік, він по молодечому спортивний, рухливий, жвавий, продовжує займатись спортом, на досить солідному рівні грає в настільний теніс. Не полишає генерал і свого давнього захоплення – літератури. З під його пера вийшли в світ шість збірок коротких, іскрометних, новел, оповідань, нарисів в яких читачі знаходять відображення розмаїтої палітри життя наших сучасників із всіма радощами, проблемами, досягненнями, невдачами і перемогами, все це присмачено щирим українським гумором, інтригою і несподіваним розвитком сюжету. Читачі із задоволенням «смакують» цими творами.
Ось такий несекретний рецепт того, як стати генералом.
– Не зрозуміли?- Тоді коротко повторю як, не маючи ніякої підтримки «волосатої руки», багатих родичів, знайомих високопосадовців, самотужки досягнути високих щаблів професійного зростання.
Якщо поступив до вишу, то вчись і закінчуй з відзнакою, здобувай не диплом, здобудь максимум базових знань.
Закінчивши виш, не подумай, що вже все знаєш. Навчання лише розпочалось, продовжуй навчатись і вдосконалюватись все своє життя, до останнього дня роботи.
Вчися, переймай досвід роботи розумних, високо досвідчених людей, старайся зблизитись з ними, щоби більше пізнати їх, щоби бачити їх попереду як орієнтир в житті.
Виробляй звичку не лише дивитись, але і бачити все те, що здається простим, буденним, бо все велике складається з малого і простого. Вчитись можна і в дурних, обмежених людей, але тільки тому, як не треба жити, тому від таких людей потрібно триматись подалі.
До роботи відносився самовіддано, з повною віддачею сил. Можливо, що це не оцінять на перших порах, але мудрий керівник бачачи Ваші старання, високий професійний рівень, професіоналізм, доброзичливе ставлення до людей оцінить ці старання.
Пам’ятайте, що сумлінне й зразкове виконання службових обов’язків, ініціатива та високий професіоналізм в роботі, основні східці вашого кар’єрного росту.
Цими східцями пройшов простий селянський син до своєї вершини.
peredplata
