ЗАГАДКИ ЧЕРЕМОША

 
Кажуть, вдосвіта беркути злітаються до гирла Черемоша, щоб полоскати свої дзьоби та крила у гірській річці. Тут вони напуваються силою, мудрістю, спритністю, бистриною, звабою, недоторканістю, химерністю, витривалістю, незалежністю.
А доти Черемош зветься Чорним та Білим.
💚Гуцули твердять, що Чорний Черемош отримав назву від темних вод, що несе ріка серед заліснених берегів. На Білому Черемоші вода піниться на камінні та так, що аж біліє.
💛Дослідники вказують, що назви сягають язичницьких часів, коли білий колір асоціювався зі світом Праві – світом Богів, усім позитивним, а чорний – зі світом Наві – світом духів Підземелля.
💙Етнографи розповідають, що за давньою народною традицією у гуцулів було прийнято, щоб усі північні притоки річок називати прикметником «чорний» (північ – ніч – чорний), а південні притоки – «білий» (південь – день – білий). А тому Білий Черемош можна розтлумачити як – «південна притока бурхливо-шумливої ріки».
🔸Нині Білий Черемош є природною межею між Галичиною та Буковиною. Гирло розташоване біля села Устеріки.
🔸Білий Черемош утворюється у місці злиття двох витоків: лівого Перкалаб та правого Сарати. Головні витоки Перкалабу розташовані на території Румунії. Річка Сарата бере початок на південних схилах хребта Томнатикул.
🔸Річка Черемош довгий час була державним кордоном між Річчю Посполитою та Османською імперією (Молдовою). А з 1919 по 1939 роки слугувала кордоном між Польщею та Румунією.
🔸Історичну пам’ять береже Черемош і про давню професію гуцулів-плотогнів. Востаннє лісосплавляння на Путильщині було у 1979 році.

peredplata