Бог любить Україну і Буковину. Але Мунтян до цього не має жодного стосунку.
Минулого тижня гучно, пишно, з викликом і багатством пройшли у Чернівцях урочистості, присвячені ІІ молитовному сніданку.
Уявляєте собі, тепер чи не щороку Україна і Буковина буде святкувати незрозуміле і непотрібне молільне святкування – молитовний сніданок.
Це снідання започаткували протестанти Америки. Вони запросили колись на сніданок Івана Мунтяна з Буковини, а він привіз із собою ще Юлю Тимошенко та Любу Годнюк…. І пішло-поїхало. Тепер уже щороку то там, то тут моляться і снідають, снідають і моляться…
Ще коли не було війни, то на це, може, ніхто не звертав уваги. Але ж коли почалися великі бої, коли Україна стікає кров’ю кращих синів і доньок, у Чернівцях у фешенебельному ресторані пишно і смачно снідають молільники. І подають це ніби як великий патріотизм, який допомагає цілому світу.
Іван Мунтян скористався приїздом кількох пресвітерів з Америки, запросив кількох політиків та державників з Румунії… І засяяв на увесь ресторанний зал. Ніби цар Соломон. Біля нього шакалом крутився депутат обласної ради Шкурідін. Він запросив на сніданок своїх колег з ЄА, СН, і, як не дивно, з порошенківської «Європейської солідарності».
Ексдепутатка Оксана Продан запрошувала підприємців та громадських діячів.
І, з якогось дива – культурних діячів і культурну програму вела народна артистка України Оксана Білозір.
І все це молільно-сніданкове братство зібралося у найкращому ресторані Чернівців, де зала блищала мармуром, багатими столами та кришталевими люстрами.
Замріяно сиділи за столами народні та заслужені, голови партій, фракцій, конфесій, церков, власники фабрик, заводів, яток, генделиків, «жабок» з Калинівського ринку… Народ увесь поважно-побожний і трохи пихато-вельможний. Ніби якась «молільна еліта» Буковина.
Вони виголошували промови і осанни. Котили залом слова… і зал їх слухав.
Щоправда, одного разу спробував митролит ПЦУ сказати щось правдиве і людське. Він казав про Бога, про людей, про владу і війну. Зачепив проблеми стосунків влади і волонтерів. І враз був брутально перебитий ведучою Оксаною Білозір. Мовляв, ми сюди не з проблемами прийшли, а з молитвами. Уявляєте собі, митрополиту народна артистка таке вповідає. Митрополит послухав. Ніц не сказав і вийшов із зали надвір.
Уже до того снідання не повернувся.
Пішов звідти також і рабин. Чи через те, що йому слова не дали, чи іншу якусь причину мав. Але пішов…
Саме після того, як американський пастор закінчив говорити і повчати нас як треба жити.
Бо саме цей заокеанський молільник розповідав присутнім про два братських народи (український і російський, – ред.), про дружбу між ними і про любов до… путіна.
Не знаю, як саме останнє змогли пережити великі українські патріоти-молільники з різних партій і фракцій. Але пережили.
І ніхто з них не схуд.
Більше того, співали різних пісень. І не тільки побожних.
…А у той же час на Центральній площі Чернівців, містяни прощалися з сімома воїнами, котрі загинули, захищаючи Україну і цих же молільників. Навіть американських.
Петро КОБЕВКО
P.S. Серед молільників від Мунтяна до Шкурідіна, Шалєєва та інших, чоловіки були 18-60 років. Призивного віку. І не було воєнкома з повістками. З якого такого дива?
P.P.S. Якось на фронті я бачив, як перед боєм молилися українські воїни, тоді навіть юні ще хлопці. І з ними був священник, такий як отець Василь Гасинець.
Хлопці молилися щиро і без пафосу. Вони просили у Бога ЖИТТЯ і ПЕРЕМОГИ (а не любові до путіна). Кожен з них знав, що будь-якої миті він може загинути у бою. Але вірив, що Бог його збереже і збереже Україну.
Це була справжня молитва. А потім був бій. Тоді була маленька перемога і не було жодного 200-го. Бог чув молитву.
Тож, звертаюся до ровесників тих юних Героїв, до Шкурідіна, Шалєєва і їм подібним «молільникам». Якщо Ви щиро молилися і просили у Бога Перемоги та Життя, то чому на 2-й день не з’явилися у воєнкоматі. Не пішли на фронт здобувати перемогу у бою, а не у фешенебельному ресторані, де американський пастор «любить путіна» і натякає про дружбу українців з москалями.
peredplata
