Похресниця і нотаріально завірена опозиціонерка Ксюша Собчак втекла із РФ. Можна було би просто позловтішатися, що улюблениця численної жіночої аудиторії остаточно делегімітизувалась. Однак ця раптова втеча є передвісником серйозних процесів у РФ — де все має іти чітко з лінією партії і немає місця навіть декоративній опозиції
Відео того, як Ксюша перебігала білорусько-литовський кордон з ізраїльським паспортом — уже через пів години в прекрасній якості, зображенні й звуці показали державні російські ЗМІ. Що свідчить, що її тут чекали “камера, мотор і запис”. З одного боку здається, що це історія пропагандистки із “Первого канала” Марини Овсяннікової по-новому. Але для своїх п‘яти хвилин слави на Заході Марина намалювала плакат і 15 секунд постояла з ним за спиною Катерини Андрєєвої. У Собчак же в нинішньому багажі справа про вимагання і шантаж. Не краще резюме для спроб видати себе за опозиційну журналістку і піти на стажування в Die Welt.
Нам точно нема чого жаліти Собчак. Це плоть від плоті путінський режим, його цвіт і його плід — ідеальний продукт періоду, коли Путін і його ручний Мєдвєдєв хотіли видати себе за своїх на Заході.
4 лютого Ксенія Собчак у червоній помаді та з калиною на вухах з’явилась в ефірі 1+1. Емоційний фон українців за кілька днів до вторгнення просто зашкалював — все більший відсоток громадян у всіх опитуваннях був готовий відбивати захоплений Донбас, анексований Крим і давати по писку росіянам скрізь, де вони тільки сунуться. Але українцям запропонували послухати про компроміс щодо Криму. І заяву про те, що вкрадений півострів не може повернути ані Путін, ані будь-який наступний президент. “Відмова від нього буде вважатися вкрай не популярним заходом, таким політичним самогубством для будь-якого президента, не тільки для Путіна”, — сказала Ксюша.
А уже союз перших днів великого вторгнення Собчак постила фейки від Кадирова в стилі “взяли Нацгвардию полным составом” і “селяне Черниговской области стают на колени перед российскими танками”. Всі сторінки Собчак пістрявіли заявами про те, що Зеленський — маріонетка і російські окупанти просто тихо прийшли його поміняти. Просто не треба опиратися. А на Youtube-каналі, який дивилися всі манікюрниці і ведичні жіночні жінки — все частіше з’являлись випуски про муки російських втікачів в Грузії, Вірменії. Все підкреслено стражденно — без макіяжу і з брудною головою. А для більшого тригеру для нас — випустила інтерв’ю імперця Розенбаума з назвою: “Я бы спел украинским раненым солдатам”.
Кейс Собчак — зняття будь-якого табу на репресії щодо найближчих і найдорожчих осіб Путіна ним самим. Навряд чи розповіді про особливі взаємини з “дядею Вовою” були чистим самопіаром Собчак. Та і навряд чи в Росії можна прийти й просто так зареєструватися кандидатом у президенти. Ксенії це дозволили — бо жінка, типу ліберальна журналісточка і більш-менш впізнане обличчя на Росії — дозволяло робити картинку російської демократії на експорт.
Вилазка Путіна на Валдай із черговою заявою що “єдиною реальною гарантією українського суверенітету” може бути тільки Росія, яка “створила” Україну — запевнює, що Москва і далі не допускає думок про військову поразку. Не може такого бути, щоби Україна взяла і дала ляпас Росії. І тому там прозвучав ще і заклик до США “просто взяти й натиснути на Київ”. Однак із цим теж є складнощі — бо США не вірить жодній заяві Путіна. І хутке розміщення американцями нових ядерних бомб в Європі через постійні погрози Путіна — тому яскраве твердження.
Пересічним Ванькам і Наташам усе тяжче продати ідею, чому кінець жовтня на дворі, а Донбас не взятий. Чому Росію не хочуть в Києві, Харкові, Одесі і навіть в Херсоні все складно. Російський народ хоче крові. Хоче покричати з царем “Гойда!” і тому в нинішній Росії все частіше шукатимуть тих, хто недостатньо докладається до одної перемоги для усіх.
Ксюшу Собчак вимели, як кізяк з порога тому, що вона надто хотіла бути особливою, ліберальною і просто забула, а хто ж її Пігмаліон. Хто по суті став її батьком, наставником і спонсором її довготривалої творчості. Не допомогли ані детальні інструкції від юристів в її ютубі як правильно мобілізуватися. Ані реклама мітингів за “возз’єднання із РФ Херсонщини і Запорізької області”.
Все своє творче життя білявка Ксюша підкреслювала, що за всю демократію в Росії їй набагато дорожчі шопінги в Мілані і сумочки паризьких модних домів. Путін дав шанс своїй похресниці хоч і з підмоченою хабарництвом репутацією, але втекти на Захід. Хоч зараз, але нарешті стала нарешті зрозуміла роль Ксюші Собчак — чорний піар і замовні матеріали на всіх, хто був ворогом Путіна. Висміювання і медійне гноблення всіх, хто бодай лайтово піднімав питання, що Росія іде кудись не туди. Ксенії подарували життя лише через тісні кровні пута, інакше — її б чекала доля оточення Сталіна.
Найліпше, що можуть зробити українці зараз — назавжди відриватися від Собчак і поставити на ній блок. Щоб у жодного гостьового редактора не виникло спокуси як тоді, на початку лютого викликати Ксеню в намисті на розмову, а чий же Крим.
Цього тижня найкращий друг Собчак пропагандист Антон Красовський радив топити українських дітей, які бодай десь заїкнуться, що “москалі окупували Україну”. І тут дійшло, що ми зробили не так.
У грудні 2013 року Собчак і Красовський вдягнули театралізовані українські костюми і пішли налагоджувати братський діалог в штаб Майдану — КМДА. Двоє пропагандистів зубоскалити з приводу плаката Бандери і питали, чи все у нас нормально, раз ми його героїзуємо.
На жаль, українське суспільство тоді ще не знало елементарних правил гігієни — що гуано із-за поребрика не просто не запрошують в дім. Після будь-кого контакту з ним треба ретельно мити руки з милом. Це був момент, коли Ксюша Собчак здобула велику популярність в Україні. А потім використовувала її для того, щоб розповідати про мир, братство, піарити Поклонську і заявляти, що Крим російський, бо ми його захопили, а віддати не комільфо. Тому Собчак має страждати. І хоча вона досить хитра, щоб не сісти на лаву підсудних в Гаазі — вона була тією, хто активно підкидав дрова в багаття. Яке назавжди змінило долі мільйонів українців.
Джерело: Еспресо
peredplata
