Це справді рідкісна подія. Основні тези.
Для того, щоб український контрнаступ просувався швидше, треба більше кожного виду зброї. Ці ресурси потрібні вже зараз. Західні союзники ніколи б не розпочали наступ без переваги в повітрі. Україна ж досі не отримала сучасних винищувачів. Винищувачі F-16, за словами Главкома, навряд чи прибудуть до осені. Залужний реально люто ставить питання літаків. У нього на робочому місці є великий екран, де він бачить пересування авіації – своєї, ворожої та натівської у режимі реального часу. Відтак питає: «Кількість літаків, які чергують біля наших західних кордонів, вдвічі перевищує кількість російських літаків, які руйнують наші позиції. Чому ми не можемо взяти хоча б третину звідти і перекинути сюди?». «Мені не потрібно 120 літаків. Я не збираюся загрожувати всьому світу. Достатньо дуже обмеженої кількості. Але вони потрібні». Іти проти Росії з її сучасними Су-35 – це як іти в наступ «з луком і стрілами». Адже їхня авіація – це зброя іншого покоління. Мене «бісить», каже Залужний, коли він чує, що довгоочікуваний наступ України розпочався повільніше, ніж очікувалося. Війська щодня просуваються вперед, навіть якщо це лише 500 метрів. «Без повного забезпечення плани наступу взагалі нездійсненні», – додає він. «Але вони здійснюються. Так, можливо, не так швидко, як хотілося б учасникам шоу та спостерігачам, але це їхні проблеми». З Міллі вони на зв’язку 24/7. «Іноді я можу зателефонувати і сказати: «Якщо я не отримаю 100 000 снарядів за тиждень, загине 1000 людей». Станьте на моє місце». Про втрату Леопардів на полі бою. «Ми отримали Леопард не для того, щоб на них їздили на парадах, або фотографувалися політики чи знаменитості. Вони прийшли сюди на війну. А Леопард на полі бою – це мішень». Про заколот Пригожина. «Якщо хтось думає, що український контрнаступ отримав щасливий поштовх минулими вихідним, то це не так». Вагнерівці і так вже давно відійшли з передової. А після заколоту «ми не відчули, що їхня оборона десь ослабла», – каже Главком. Найгірший сценарій, який розглядається, – це застосування ядерної зброї. Однак це лише сценарій, до якого треба бути готовим. «Це мене зовсім не зупиняє. Ми робимо свою роботу. Всі ці сигнали чомусь надходять ззовні: «Бійтеся ядерного удару». Що ж, ми повинні опустити руки?», – підсумовує Головнокомандувач ЗСУ.peredplata
