Юрій Скорейко: \”Я – за Європейський Союз\”

Юрій Скорейко: "Я - за Європейський Союз"Напевно тільки лінивий зараз не обговорює в державі тему підписання Угоди про асоціацію України з Європейським союзом. Однак, як показують соціологічні дослідження, біль шість людей не до кінця розуміють звідки і куди ми ідемо, та в врешті-решт для чого?. І однією з головних причин цієї ситуації є потужна антиєвропейська інформаційна кампанія, в Україні і не тільки, нашого північно-східного сусіда з його пятою колоною, та надзвичайно слабкі позиції нашої опозиції в інформаційному просторі держави.

З екранів телебачення, радіо, друкованих ЗМІ, інтернет-сайтів російський президент з усім служивим людом та холопами царськими недобудованої імперії лякають українців страхами- страшними, які почнуться у нас, якщо ми недостойні посміємо до Європи наблизитись та з \”братами\” нашими фіно-угрськими не по рабськи, а по справедливості розмовляти.

Вустами радника Президента РФ Глазьєва та інших достойників ми почули, що проти нас, якщо ми будемо неслухняні, буде розпочата справжня економічна війна. Росія почне захищати свій ринок (невідомо від чого), Україна перестане бути стратегічним партнером для Росії і втратить статус субєкта міжнародного права, нас чекає дефолт, що нормативні бази ЄС і МС (де вони бачать Україну) несумісні, телеведучий Дмитро Кисельов, який довгий час зомбував українців, на центральному держтелеканалі Росія представив сюжет так: \”Україна нагадує лайнер, який зірвався у штопор\”, прем\’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв заявив, що, якщо буде укладено асоційований договір України з ЄС, то особливий партнерський режим Києва і Москви закінчиться т.д., хоча тут діє угода про зону вільної торгівлі в рамках СНД.

І треба сказати, що на деяких наших \”червоних директорів\” це залякування частково подіяло і небезпідставно, адже 36,3% зовнішньоторгового обігу або 63,1 млрд грн припадає на країни МС з них 45 млрд грн на Росію. Очевидно цей факт та те, що в структурі російських інвестицій в Україну 66% займає фінансовий сектор заставляє український Уряд займати дуже обережну позицію. Хоча за словами прем*єра Азарова більшість українських промисловців не поділяє негативних прогнозів щодо підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. І тут звичайно є цікавими думки відомих людей в Росії, які перебувають не в орбіті кремля. Як не дивно, але такі є. Це російський політик, колишній глава Фонду держмайна РФ, колишній заступник глави уряду РФ Альфред Кох. Ось, що він написав про це на власній сторінці у мережі Facebook: Наша власть так пугает хохлов экономической катастрофой при подписании договора об ассоциации с Европой, что как-то стало совсем ясно, что никакой катастрофы не будет. Наши, конечно, из штанов будут выпрыгивать, чтобы ее им устроить. И даже себе во вред будут рвать экономические связи и отгораживаться таможенными барьерами. Но, ничего не проканает… Иначе они бы так не бесились. А тихо и спокойно ждали когда хохлы подпишут соглашение, а потом жесстоко бы их наказали. А тут, похоже, наши в глубине души уже поняли: хохлы уходят, а нас в Европу не берут. Нас подарили китайцам. Нашу Татарию-Московию Европой не считают. Мы дикая азиатская деспотия, упивающаяся собственной выдуманной исключительностью. Как писал Лермонтов про Казбича: \”… бешмет весь драный, а оружие в серебре…\” А мы пыжимся, пугаем хохлов, таращим глаза… а ничего поделать не можем. Да на нас и внимания-то уже никто не обращает. Путин получил свою уорхоловскую \”минуты славы\” за саечку Обаме (вот подставился балбес!), а теперь его хохлы и опустят с горных высей на землю грешную: \”Прощевайте пан Путін! Ми пішли, а ви залишайтеся тут, в лайні, зі своїм особливим шляхом …\” За його словами, аналогічна ситуація склалася на початку 90- х з Прибалтикою: \”Я пам\’ятаю прибалтів також на початку 90- х лякали. Рівне тими ж словами. А вони пішли – і жодного разу не пошкодували\”.

І як тут не погодитись з словами Ю Тимошенко, що Росія сама зараз робить з кожного українця націоналіста.

А які думки з цього приводу відомих європейських політиків? Україна може підписати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом і зберегти партнерські відносини з Російською Федерацією. Так вважає 42-й президент США (1993-2001) Білл Клінтон. \”Я думаю, що ви можете чудово існувати з Росією і бути в асоціації з Євросоюзом або бути членом Євросоюзу. У вашій історії були хороші приклади взаємодії і з тією, і з іншою стороною\”. Зі свого боку, 73-й прем\’єр-міністр Великобританії (1997-2007) Тоні Блер заявив, що Україна – країна \”разючого потенціалу: в економіці, географії, орієнтована на Європу у своєму мисленні\”. Колишня держсекретар США Хіларі Клінтон заявила, що підтримує європейську інтеграцію України. Про це вона сказала, виступаючи на заході з нагоди \”Ялтинської європейської стратегії\”, організованого Фондом Віктора Пінчука. \”Ми не маємо голосу в Євросоюзі, але ми сподіваємося і вітаємо інтеграцію України в ЄС\”, – заявила вона.

А, що ж Україна? Перед Україною ще з часів Володимира Великого питання вибору завжди було питанням виживання, питанням життя і смерті, занепаду (руїни) чи національного відродження, була це Берестейська унія, Переяславська чи Гадяцька угоди, гетьманщина чи оросійщена соціал-демократія. І сьогодні ми стоїмо перед вибором Європа чи Азія, демократія чи авторитаризм та тиранія, високі стандарти життя чи жалюгідне виживання, правовий та соціальний захист кожного громадянина чи \”безпрєдєл\”. До речі ЄС це 28 країн, які виробляють 25% світового валового продукту, населення складає 7 % від населення світу, а соціальні виплати 50% від світових. Відповідь очевидна. Однак є одне але… . Для підписання Угоди … від нас…, ні не вимагають, нас просять зробити домашню роботу. А саме виконати так звані пункти Фюле, комісара з питань розширення ЄС. Що цікаво, спочатку цих пунктів було 19, потім через нехтування та ігнорування владою та звичайно невиконання цих пунктів нам пішли на поступки і їх стало одинадцять. Але і це завдання для наших владців виявилось непосильним. І тут сталось диво. Влада почала стрімко перебирати ініціативу щодо підписання Угоди на себе та заявляти, що вони таки завжди хотіли в Європу. Чому відбулась така різка зміна курсу Президента та провладної верхівки? А все дуже просто. Підходить термін оголошений ЄС робити вибір. І не дивлячись на проросійську ментальність нашої провладної верхівки тиск з боку Росії зробив свою справу. Президент боїться Європи з її обов*язковим дотриманням законності, особливо в частині забезпечення прав та свобод громадян, незалежності судової гілки влади, та ще більше він боїться Путіна з його авторитарними замашками, насильним втягуванням у митний союз. А що таке Митний союз? Це така форма регіональної торгово-економічної інтеграції, яка передбачає створення єдиної митної території, усередині якої скасовуються торговельні бар\’єри, не застосовуються мита й інші економічні обмеження, а на зовнішньому кордоні встановлюються однакові митні тарифи. Країни-учасники такого союзу втрачають свій митний суверенітет і діють як єдиний суб\’єкт у праві та міжнародних організаціях. А простіше реальна втрата влади і не тільки.

В той же час Угода про асоціацію між Україною та ЄС не вимагає й не передбачає вступу в Євросоюз. Це – угода про створення зони вільної торгівлі, схожої на ті, які Україна вже має з іншими країнами, у тому числі з Росією, Білоруссю та Казахстаном, і зможе утворювати їх і в майбутньому, адже Угода про Асоціацію нас у цьому не обмежує. Так, в статті 39 сказано:«Дана Угода не перешкоджає встановленню митних союзів з другими країнами\”

До того ж Європа в черговий раз показала, що вона дійсно серйозно зацікавлена в Україні та готова захищати її від братів наших менших (але дуже агресивних). Саме тому черговою поступкою стало зменшення пунктів списку Фюле аж до …п*яти. І якщо пункти про прийняття Закону про прокуратуру, внесення змін до виборчого законодавства, призначення довиборів до Верховної Ради та покращення інвестиційного клімату можна так-сяк виконати чи зробити імітацію виконання то є одна вимога, яка присутня у всіх без виключення списках. Це вимога політично-вмотивованих вироків, а простіше негайне звільнення Ю. Тимошенко. Свою підтримку ЄС в цьому питанню висловили і США. Про це заявив посол Джеффрі Пайєтт: Сполучені Штати зацікавлені в розвитку демократії в Україні і вони продовжать підтримку громадянського суспільства і спроби звільнити Тимошенко. І це звільнення зараз залежить від політичної волі однієї людини. А для того щоб Президент України, вся українська влада нарешті усвідомила що треба зробити для того щоб здійснити цивілізаційний вибір, зробити крок назустріч європейській співдружності, потрібно виконати як мінімум один із пунктів списку Фюле де сказано: вирішити проблему політично-вмотивованих вироків у консультації з місією Кокса-Квасневського, завчасно забезпечити виконання всіх рішень Європейського суду з прав людини та виконати рекомендації Ради Європи пов*язані з умовами утримання та медичної допомоги особам.

Юлі Волю!

Голова Чернівецької міської
партійної організації
ВО \”Батьківщина\” Ю. Скорейко

Світлина – Від і До

Новини Партнерів