Далі, щоб утримати владу, залишається тільки диктатура, але для цього Банковій знадобляться величезні гроші, а Росія грошей не дасть
Уявімо собі 30 листопада: президент Янукович повертається з Вільнюса з порожніми руками, але все з тією ж риторикою – європейська інтеграція нам необхідна, це усвідомлений вибір, але, на жаль, єврочиновники намагалися чинити тиск, виявилися не на висоті, ми не можемо тиснути на правосуддя, підпишемо, коли обидві сторони будуть готові, при цьому не забуваючи про дружні зв\’язки з Росією…
Щось подібне йдеться і сьогодні, але 30 листопада всім стане ясно, що це всього лише пусті слова, за якими не стоїть жодного тверезого політичного розрахунку – одне лише впертість і віра в те, що не домовившись з одними, можна домовитися з іншими. Державна пропагандистська машина – ручні телеканали, аналітики на платню, \”балакучі голови\” в Партії регіонів – почне розгортатися на схід, але дуже повільно, так як абсолютно не буде зрозуміло, чи готова Москва в новій ситуації надавати Януковичу кошти, необхідні для виживання режиму. Урядові чиновники знову застигнуть у нерішучості перед проектом бюджету, який вже не можна буде підставити \”європейські\” цифри і який вже ніяк не буде залежати від кредитів МВФ – сподіватися можна тільки на Москву.
Янукович може знову спробувати прикинутися великим другом Росії, і Партія регіонів почне виходити на мітинги з подертими прапорами євразійства та двомовності, але навіть найвідданіші прихильники цих ідей зрозуміють, що це – брехня, що в Європу вони просто не можуть, а в Росію – не хочуть
Зате відбудеться рішуче і чітке розмежування Януковича і регіоналів з опозицією. Стане ясно, що у президента немає ніяких чітких політичних орієнтирів – крім ненависті до Тимошенко, звичайно – і він не здатний втілити в життя навіть власні пропозиції. Натомість опозиціонери будуть виглядати в якості останньої надії європейського вибору країни – навіть для тих, хто опозиції не довіряє і вважає, що всі вони там \”одним миром мазані\”. Парадокс політичної ситуації в Україні полягає саме в тому, що Януковичу набагато простіше було б виграти президентські вибори 2015 року, якщо б він підписав угоду, так як стерлася б ідеологічна грань між ним і опозиційними кандидатами – але Янукович якраз і боїться підписувати угоду через вибори, тому що це пов\’язано із звільненням Тимошенко і можливою зміною правил гри напередодні виборчої кампанії.
Звичайно, можуть сказати, що Янукович виходив і з більш непростих ситуацій, що президент може спробувати переграти всіх, посиливши режим – але як? Контроль над законодавчою владою, правоохоронною системою, ЗМІ, судами, податковими органами досяг свого апогею – і він призвів лише до посилення кланової боротьби в оточенні самого Януковича і продемонстрував тотальну неефективність управлінської вертикалі. Далі – тільки диктатура. Але для диктатури необхідно не просто кредитування для виживання, а щедрі подарунки влади, яка зможе поділитися отриманим з орієнтованими на державну допомогу верствами населення. Януковичу ніхто таких подарунків робити не буде – Росія не зацікавлена в його посилення, так і немає у неї таких грошей, якщо серйозно. А безкоштовних диктатур не буває.
Віталій Портніков, журналіст
peredplata
