Наш власний кореспондент Ростислав Демчук передає з Брюсселя:
-Україна, Туреччина, Ізраїль — три основні фактори, яким слід завдячити повалення в Сирії режиму Башара Асада…
Але хочеться розповісти про особливу роль президента Туреччини Реджепа Ердогана у цій перемозі над сирійським тираном і його сатрапами.
Варто знати, що до 2011 року Реджеп Ердоган був у досить хороших стосунках з президентом Сирії Башаром Асадом. Але в процесі швидкого зближення Асада з президентом РФ Володимиром Путіним та керівництвом Ірану — між Асадом і Ердоганом пробігла “чорна кішка”. (Щось подібне зараз відбувається у трикутнику: Китай – КНДР – Росія). Відтак Реджеп Ердоган почав підтримувати опозиційні сили Сирії.
Турецький президент продовжував підтримувати сирійську опозицію, навіть коли США та інші західні країни здалися і США вивели свої підрозділи з Сирії. “Коли усі країни зрадили і кинули сирійців на розтерзання Асада і його сатрапів, коли жодна інша держава не підтримала опозицію, Туреччина не відмовилася від них”, — розповів старший науковий співробітник аналітичного центру Atlantic Council Омер Озкізілджик. На його думку, саме Туреччина вийшла із цього конфлікту найголовнішим переможцем після сирійців.
Туреччина прийняла три мільйони сирійських біженців, а також надала зброю угрупованням, опозиційним силам Асада, і навчила бійців цих угруповань уміло вести бойові дії, зокрема Туреччина спонсорувала Сирійську національну армію, яка також воювала проти сирійських курдів.
Приблизно півроку тому сирійські союзники Реджепа Ердогана попередили його про плани великого наступу на режим Башара Асада разом з радикальним ісламським крилом “Хайят Тахрир Шам” і, всуперeч сподіванням, одержали від Анкари таємне схвалення наступу на Дамаск.
Розрахунок Ердогана, зокрема, будується ще й на тому, що падіння режиму Асада дозволить сирійським біженцям повернутися на батьківщину. І цей процес вже розпочався. Їхня постійна присутність у Туреччині викликає невдоволення навіть у палких прихильників Ердогана. Після захоплення Алеппо ісламістськими бойовиками міністр внутрішніх справ Туреччини Алі Ерлікая публічно зазначив, що 1,3 мільйона сирійців у Туреччині родом із цього міста, і багато хто “не міг стримати свого хвилювання” з приводу можливого повернення додому.
Крах режиму Асада також може змінити баланс сил у складних відносинах між Ердоганом i Володимиром Путіним та зміцнити позиції Анкари по відношенню до Ірану. “Туреччина, ймовірно, займе більш наполегливу позицію в регіоні”, – вважає Вольфанго Пікколі з консалтингової компанії Teneo. А фахівець у справах Туреччини інституту Вашингтона Сонер Кагаптай підсумовує: “Вплив Туреччини в Дамаску зросте, замінивши вплив Ірану та Росії”.
Крім того, Туреччина виграє від відновлення ділових та торговельних зв’язків уздовж 900-кілометрового кордону з Сирією, а будівельний сектор, тісно пов’язаний з Ердоганом, може заробити на відновленні зруйнованих територій сотні мільярдів доларів. “Якщо буде досягнутий мир, це велика можливість”, – каже керівник однієї з найбільших будівельних компаній Туреччини “Limak Holding” Ніхат Оздемір. Про те, що відновлення Сирії стане “золотим дном” для турецького бізнесу, також пише Politico, а Bloomberg зазначає, що акції турецьких компаній, насамперед цементних та сталеливарних, різко зросли, оскільки інвестори зробили ставку на ключову роль цих фірм у відновленні сирійських територій.
Сьогодні експерти у справах Близького Сходу майже одноголосно погоджуються з тим, що повалення режиму Асада в Сирії принесуть нові політичні бонуси особисто Реджепу Ердогану у просуванні його геополітичної програми і торгово-економічні вигоди для усієї Туреччини.
peredplata
