Загиблих на Майдані в Україні називають «Небесною сотнею» – «сотнями» називаються структурні підрозділи Самооборони Майдану.
Це назва умовно – далеко не всі вбиті скаженілим у своїй приреченості злочинним режимом дійсно були активними учасниками структур, сформованих за три місяці протестів. Але воно прижилося. Інститутську вулицю, в день бійні 20 лютого залиту кров\’ю, пропонують перейменувати на честь Небесної сотні. Впевнений, що коли-небудь покажу своїм дітям на Майдані, відмитим від кіптяви і відновлений після боїв, пам\’ятник Небесної сотні. Я покладу на його постамент квіти і невеликий камінь, як прийнято в єврейській традиції, і помовчу, бо я не вмію молитися.
На небі всі рівні. Старі і молоді, університетські інтелектуали і прості роботяги. Хлопчисько, потай від усіх вперше прибіг на Майдан і через дві години вбитий снайпером. Активіст УНСО з Білорусі. Українці. Росіяни. Вірмени. Грузини. Євреї.
Йосипа Шилинга добре знали в єврейській громаді Дрогобича (Львівська область). Йому був 61 рік. З дружиною Ганною він виростив двох дочок, у нього залишилося чотири онуки. Будівельник за фахом, в останні роки він їздив на заробітки в Італію, там же працювала його дружина.
Снайпер убив його точним пострілом в голову біля Жовтневого палацу.
Олександра Щербанюка ховали в рідних Чернівцях в вишиванці. У труну поклали протигаз, каску і кіпу. Він був членом громади «Бейт симха». Православні священики кількох конфесій, які не знали про його релігійні приналежності, були готові провести церемонію, але він був похований з молитвою рабина.
Попрощатися з ним вийшли тисячі людей. Центр міста був перекритий для похоронної процесії. Над труною героя грав військовий оркестр, правоохоронці у формі і бійці «Правого сектора» в масках дали в повітря прощальний салют.
Дружина (рука не піднімається написати – вдова) загиблого каже, що намагалася його утримати, сказала, що на Майдані гинуть люди. Він відповів: це не найгірша смерть.
Йому було 46 років. У радянський час Олександр пройшов без єдиної подряпини війну в Афганістані. У нього залишилося троє дітей. Його син навчався у єврейській школі.
З 2004 року він був політичним активістом, очолював первинну організацію партії «Батьківщина». Професійно займався будівельними роботами. Оголошення його фірми «Зодчий», що пропонує ремонтні та оздоблювальні роботи будь-якого рівня складності, висять в інтернеті з його номером мобільного телефону. Але він вже не зможе зняти трубку.
Перша куля вдарила його в ногу, коли він стояв поруч з наметом буковинської організації «Батьківщина» на Майдані. Він упустив щит, і наступна була пущена йому прямо в серце.
Харків\’янину Євгену Котляр було 33 роки. Його знали серед лівих активістів та екологів, які боролися проти знищення парків бандитською міською владою. Він працював у сфері промислового альпінізму.
Снайпер убив його на Інститутській.
«Праві» і «ліві», молоді і літні, «східняки» і «западенці». Ніхто з них не тримав зброю в руках. Всі вони були вбиті професійними пострілами снайперів, відмінно бачили, кого вони стріляють.
Цинічна, вже насправді програла війну з власним народом, влада вбила цих людей, безглуздо і нещадно. Етнічне походження та релігійна приналежність загиблих, звичайно, насправді неважливі. Як неважливий їх вік, стать, політичні погляди, байдуже все, крім того, що вони – українці, і герої, що загинули за Україну в боротьбі зі злом і несправедливістю. Але штатні пропагандисти Кремля, а також споживачі інформаційної пропаганди, занадто вкорінені в стереотипи, щоб відкрити очі і побачити реальність, досі продовжують повторювати ритуальні завивання про «антисемітизм, який захопив владу бандєровцов, нащадків тих, хто вбивав євреїв у Бабиному Яру». Будь ласка, тикніть їх носом в цей текст.
Слава Україні! Героям слава!
Вячеслав Лихачов
peredplata
