Росiйський письменник Вiктор Шендерович — про комплекси Путiна, важелi впливу Заходу на Кремль i \”мову окупантiв\”
У цi днi чимало представникiв московської iнтелiгенцiї – акторiв, спiвакiв, письменникiв – просто повимикали свої телефони. Щоб не висловлювати ставлення до останнiх подiй в Українi, якiй вони ще недавно клялися у великiй любовi. А ось письменник Вiктор Шендерович завжди був в опозицiї до Кремля, а нинi тим бiльше…
— Вiкторе Анатолiйовичу, на прес-конференцiї Путiн заявив: \”Можливiсть введення вiйськ в Україну є, але поки що немає необхiдностi\”. Чи це означає, що не сьогоднi-завтра все почнеться знову?
— Формулювання свiдомо замутнено. Та, менi здається, тут треба звертати увагу не на формулювання, а на констатацiю факту, що вiдбулася iнтервенцiя i оголошена – в планах оголошена – фактично анексiя. Тобто: якщо у першi днi вони, так би мовити, сором\’язливо вiдводили очi й казали про якiсь там дружини, про невiдомi групи, то тепер уже зовсiм очевидно визнана й оголошена iнтервенцiя!
Знаєте, Путiн працює за доволi вiдомим принципом країн-iзгоїв: наїзд – торгiвля – вiд\’їзд. Вiн наїхав, налякав, поторгувався, вiд\’їхав. Так пiввiку працює Пiвнiчна Корея, так працював Iрак, так працює Iран. Ця технологiя дуже вiдома. Налякати, змусити зi собою торгуватися, а потiм вiд\’їхати, виторгувавши щось мутне. I згодом поставити нову тему для фактичного шантажу.
— I що, на ваш погляд, Росiя \”виторгувала\”? Крiм пiдмоченого iмiджу, обвалу рубля та зiпсутих вiдносин з Україною…
— Розумiєте, мiж Росiєю i Путiним не варто ставити знак рiвностi. Росiя програла. Безумовно. З першої секунди вторгнення Росiя програла. Перевела себе в розряд країн, iз котрими не можна мати справу, країн-iзгоїв, країн-агресорiв. Iнша рiч, що це не Iрак Саддама i не Югославiя Мiлошевича. Це країна – на половину пiвкулi та ще з ядерною зброєю. Тому все дуже серйозно! Ну… краще пiзно, нiж нiколи. Через 15 рокiв свiт усе-таки роздивився, з ким має справу.
А ще Росiя програла стратегiчно. Тому що тепер росiйська мова в Українi – це не мова Пушкiна, а мова Путiна, мова окупантiв. I ось тепер, з цього моменту, у росiйської мови, звичайно ж, можуть виникнути проблеми в Українi… Ранiше у Криму нiхто нiкому не заважав говорити росiйською! Як i в Одесi чи у Києвi (у столицi я частiше чув росiйську мову, нiж українську). Не було цих проблем! Тепер будуть, тому що Путiн намертво зв\’язав Росiю та росiйську мову з поняттями iнтервенцiя, анексiя, окупацiя. Це, на жаль, може доволi дорого коштувати. I Росiя у цьому програла вже!
Що виторгував Путiн? Не знаю. Я думаю, що вiн сьогоднi… Я згоден з оцiнкою панi Меркель, що ми втрачаємо його. Вiн, звичайно, вибуває з числа людей цiлком адекватних. Що не дивно на п\’ятнадцятому роцi абсолютного єдиновладдя.
— Коли чотири роки тому ми спiлкувалися з вами, тодi ви сказали, що Путiн – це Каддафi та Кiм Чен Iр в одному флаконi. Сьогоднi нi одного, нi другого вже нема серед живих. Якщо продовжити якусь аналогiю, з ким тепер можна порiвняти господаря Кремля?
— …Звичайно, Путiн намертво став у типологiчний ряд країн-агресорiв. Тобто авторитарних лiдерiв, котрi пiд приводом захисту етноса здiйснюють акт агресiї. Це доволi просторий ряд. Тут i Гiтлер, i Сталiн, i Саддам Хусейн… Та порiвнювати – буквально порiвнювати – звичайно, було б нерозумно. I з тим же Гiтлером, i з тим же Сталiним. Масштаб не той! Тi були справжнi божевiльнi вселенського, глобального масштабу.
Тут же ми маємо справу, звичайно, зi шпаною, але зi шпаною, яка перебуває у неймовiрному азартi. I певна iмпотенцiя Заходу, яку ми спостерiгаємо, дозволяє йому куражитися та \”бикувати\”, кажучи сучасною мовою. I, звичайно, цей кураж наростає. Путiн, як важка дитина, робить гидоту, щоб на неї звернули увагу. Цi обами й меркелi метушаться, нервуються, про щось його просять. Безумовно, ми маємо справу з психологiчним комплексом. Iнша рiч, що цей комплекс дорого вартує i однiй країнi, i другiй, а можливо, уже цiлому свiту!
Але повторюю: яснiсть стосовно Путiна, яка настала нинi для Заходу, все-таки обнадiює. Захiд хоча б трошки адекватнiше став сприймати улюбленого \”брата Володимира\”.
— Коментуючи ситуацiю у Криму, в одному з недавнiх iнтерв\’ю ви сказали, що у Путiна спрацював \”рефлекс гiєни\”, яка вiдкусить, скiльки зможе, а потiм вiдступає назад… Цей рефлекс може незабаром знову спрацювати?
— Рефлекс нiкуди не подiнеться. Але, як кожен рефлекс, вiн може стати як позитивним, так i негативним. Якщо гiєнi дають по вухах – дуже сильно, вона дiстає негативний рефлекс й iншого разу вже враховує той прочухан. Тому сьогоднi питання тiльки в тому, якою мiрою Захiд готовий вивчити той урок, який Путiн дав йому останнього тижня. Важелiв у Заходу доволi багато, i йдеться, звичайно, нi про Шостий флот, анi про нiяку вiйну. Це – фiнансовi, органiзацiйнi та полiтичнi важелi.
Насправдi вся ця путiнська елiта, вся ця камарiлья надзвичайно вразливi. У них усiх – рахунки на Заходi, у них усiх – фiнансовi та особистi iнтереси на Заходi. I по-справжньому прищемити їх досить легко. Питання в тому, чи наважиться на це Захiд? Чи наважиться серйозно зробити висновки з того, що сталося в Українi? А чи дозволить Путiну \”вiдiграти\” все назад…
Як би там не було, Путiн здiйснив акт озброєної агресiї. I якщо пiсля цього Росiя все одно залишиться у Великiй вiсiмцi та всерединi свiтового спiвтовариства, це означатиме, що Захiд не зробив нiяких висновкiв!
Богдан БОНДАРЕНКО, газета \”Експрес\”
peredplata
