Мене дивують деякі колеги, які нарікають на відсутність системи держпропаганди, а через 10 хвилин починають істерично нарікати: \”На Донбасі немає української влади, Донбас ми втратили\”, – підігруючи тим самим як раз Кремлю.
Одна з особливостей пропагандиста і політконсультанта – дружба з реальністю. Неможливо маніпулювати реальністю, не розуміючи її.
Мені фізично боляче бачити побитих донецьких патріотів, мені соромно за захоплених в полон альфівців, але ці реакції – емоційні. Якщо дружити з фактами, то потрібно чітко усвідомити: неможливо захопити третину країни силами 400 диверсантів та 5000 ідіотів. Не-мати-його-так-можливо. Якщо б було можливо, Кремль не міняв свою тактику – не мочив би Гепу, не намагався вести переговори з Ахметовим і Коломойським про купівлю бізнесу (начебто намагається вести), не тасував б війська на межі.
Реальність, виходячи з цього, проста: план Кремля вже зірвано. Бо підняти реальне народне повстання на Донбасі не вийшло. Так, наше АТО поки кострубате, та східноукраїнські менти пасивні, та у силових структурах та в армії проблеми з мотивацією і не вистачає професіоналів. Але є і об\’єктивні успіхи – регулярно арештовуються координатори кремлівських мереж, де будівлі переходять назад під наш контроль, де ми успішно тримаємо оборону, де-то населення незважаючи на свою донецько-луганської прописку саме навішує люлей провокаторам.
Ми граємо в кішки-мишки, набиваємо гулі, втрачаємо людей, але вчимося на помилках. Це неприємно, але треба звикати – ще будуть і теракти і провокації, і заручники. Ізраїль з цим живе десятиліття, чим ми гірші? І якщо не буде загальновійськової операції Росії по захопленню Донбасу, рано чи пізно ми виграємо цю неоголошену війну.
Sergey Vysotsky
peredplata
