ВІЙНА У НАШИХ ДУШАХ

Скільки б мені не пояснювали, а цієї війни в Україні я збагнути не можу. Не можу зрозуміти, навіщо нам, українцям, вбивати один одного. Ми ж бачимо з одного і з іншого боку, що до Слов’янська, Донецька, Луганська приїхали люди з Чечні. Їх чеченцями чеченці не називають. Це – кадировці. Пси війни. Вони вбивають українців, росіян, слов’ян, всіх з витонченою жорстокістю. У них вбивство іновірців – це високе мистецтво катування і насолоди від цього. Вони відрізують голови, руки, ноги, розпорюють животи і радіють від цього. Донеччани, шахтарі, луганчани, металурги, українці, росіяни, білоруси, всі європейці, вам приємно це бачити?! Ви можете з ними воювати з одного боку барикад?! Що у вас з ними спільного?! Гроші?..
То будь-кого з вас вони заріжуть завтра. Як ми могли допустити такого великого гріха? Путіне! Чи не ваші росіяни, українці, білоруси вмирали від ножів цих же кадировців?! Чому знову використовуєте їх проти собі подібних?!
Жоден донеччанин нічим не відрізняється від галичанина, буковинця, волинянина. Всі ми хочемо жити на нашій Богом даній землі. І всі хочемо добра собі. То чому чинимо зло один одному?!
Може, досить?! Навоювалися! Навбивали один одного для потіхи Путіна і Кадирова!
Зруйновані міста і села, вбиті найкращі й найсміливіші представники української нації. Кому це потрібно?!
Може, дійсно Бог вибрав українців, як свого часу вибрав євреїв, і водить нас пустелями? Випробовує і готує націю до кращого життя у майбутньому? Якщо це так, то будемо всі просити Його якнайшвидше провести нас до тієї омріяної обітованої духовної землі, де ми по-справжньому станемо братами один одному, де у душах наших зацарюють мир, добро і злагода.
А наразі війна триває. Донбас уже не підтримує сепаратистів, терористів, путінців і кадировців. Принаймні, не увесь. Вже лунають мудрі думки про те, як нам облаштовувати нову Україну. Хтось пропонує дати волю частині Донбасу з Донецьком і Луганськом та пустити їх жити як хочуть. А столицю перенести до Маріуполя і тримати міцно в руках все Приазов’я та Причорномор’я. Олігарх Коломойський ще на початках визначив долю України. Вона нічим не відрізняється від долі Ізраїлю. Навіть пропонує будувати відгороджувальну стіну від тих, хто хоче кримінально-бандитської автономії. Як з Палестиною, Сектором Газа у Ізраїлі.
Тим паче, що проблеми на Сході та активна путінська агресія пробудили всю націю. Ми готові взяти до рук зброю і до останнього подиху захищати свою землю. Я бачу, як на вулицях Чернівців в останні дні з повагою ставляться до чоловіка у військовому однострої. Наше ставлення до нашої армії кардинально змінилося. Ще б нам генералів змінити…
Тепер до боротьби за волю України готові разом з чоловіками стати й жінки. Ми бачимо їх щодня у волонтерських штабах, у військкоматах і госпіталях. Моя донька днями вирушила на Схід допомагати українським воїнам.
Це нам нічого не нагадує?
Древній Єрусалим, де молоді дівчата з автоматами, що ледь не волочаться по землі, ходять містом, несуть армійську службу і захищають рідну державу. У них навіть заміж дівчина не вийде за хлопця до тих пір, поки один одному не розкажуть і не похваляться своїми військовими здобутками, службою своїй батьківщині.
Путін і його політика загарбника зробили нас такими. Ми станемо всі як один, рам’я до рам’я, і захистимо свою Вітчизну. Україну. Ще недовго чекати, коли шахтарі і металурги Донбасу разом зі всією українською нацією виженуть геть з нашої землі терористів, сепаратистів, путінців і кадировців.
Якби у нас була така армія, як тепер, три-чотири місяці тому, то Путіну не бачити би Криму. Я вірю, що найближчим часом нація переможе і поверне півострів Україні.
Слава нації!
Петро КОБЕВКО

Новини Партнерів