Україною керують 13 людей

Україною керують 13 людейФірташ, Льовочкін, Ахметов, Іванющенко і, безумовно, особисто Президент мають як прямий і опосередкований вплив на десятки управлінців вищої регіонального ланки…

Тижневик \”Коментарі\” спільно з сайтом comments.ua провів дослідження \”Кому дивляться в рот місцеві чиновники\”. Як виявилося, у нас практично немає хоча б відносно незалежних чиновників, які в першу чергу служать місцевій громаді. Абсолютна більшість є частиною декількох владних вертикалей всередині Партії регіонів.

У цьому спецномері ми зафіксували картину архітектури місцевої влади до адмінреформи (голова адміністрації Президента Сергій Льовочкін анонсував скорочення в місцевих адміністраціях в третьому кварталі 2011 року).

Можна припустити, що після скорочень додадуться суто формальні фарби, але при цьому практично всі фігуранти нинішнього дослідження де факто залишаться на своїх місцях. Наприклад, керівники апарату ОДА втратять у назві своїх посад віце-губернаторські префікси, а когось зроблять звичайним начальником облуправління, яким він юридично і був. Втім, в реальності скорочення вже відбулося, і майже в два рази. Але мова йде трохи про інше – про скорочення кількості центрів впливу при Вікторі Януковичі в порівнянні з президентством Віктора Ющенка.

Якщо у спецномері \”Сірі кардинали української влади\” від 08.08.2008 ми відзначили, що вся на перший погляд неповоротка і неструктурована піраміда української влади зав\’язана всього на 12-тьох, то тепер \”мегапатронів\” залишилося п\’ять. Точніше, у нас всього 13 політиків мають своїх людей у керівництві міст і областей. Але такі політики, як Тягнибок, Ющенко і Тимошенко, можуть похвалитися трьома-чотирма. В той час, як Фірташ, Льовочкін, Ахметов, Іванющенко і, безумовно, особисто Президент мають як прямий і опосередкований вплив на десятки управлінців вищої регіонального ланки. На цьому тлі стає помітним, наскільки сьогодні мало впливають на регіональні еліти Микола Азаров і Андрій Клюєв. За кількістю \”своїх чиновників\” вони стоять на одному щаблі з Олегом Тягнибоком.

Важливо також відзначити, що в порівнянні з \”помаранчевими\” часами, коли майже всі мери, а також керівництво міськрад і облрад хоч і були чиїмись людьми, але жили не \”по вертикалі\”, то зараз лише подекуди в Україні Януковича місцеве самоврядування знаходиться поза системи координат Партії регіонів.

Українська система будується так, що у нас не може вижити більш-менш самостійний політик. Приклад мера Чернівців, якого підтримало 70% жителів міста, але вигнала міськрада, відтепер служить гарним уроком всім норовистим градоначальникам. Нині практично всі більш-менш незалежні міські голови йдуть у фарватері певних політичних сил. І цей процес буде тільки збільшуватися.

Погано це чи добре – питання, напевно, риторичне. І правильної відповіді на нього бути не може. Так і проблема не в тому, що політик йде у фарватері тієї або іншої партії. А в тому, що свободи маневру у межах цієї самої політичної сили у нього майже немає. І саме тому на рівні ради районного містечка ми вирішуємо питання червоного прапора (у минулому році це було питання вступу в НАТО, мови або помісної церкви).

Джерело Комментарии

peredplata