Російсько-румунська загроза

Російсько-румунська загроза Днями глава румунського Центрвиборчкому має офіційно оголосити, що 16 листопада в країні відбудеться другий тур президентських виборів.

За підсумками першого туру , який відбувся у неділю, жоден з 14 кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, щоб зайняти президентське крісло.

Але хоча до дня повторного голосування лишається ще два тижні, вже зараз зі значною ймовірністю можна назвати переможця.

За підсумками підрахунку понад 98% бюлетенів за нинішнього прем\’єра Віктора Понту віддали свої голоси більше 40% виборців, тому він є безсумнівним лідером перегонів.

Його суперником у другому турі буде мер міста Сібіу Клаус Йоханніс, що дістав підтримку 30% виборців. Формально у Йоханніса залишається шанс поборотися за президентське крісло, але поки що всі соціологічні опитування прогнозують перемогу Понти.

На перший погляд, зміна глави держави навряд чи стане геополітичним землетрусом для Румунії – обидва кандидата, так само, як і нинішній президент Траян Бесеску, підтримують членство країни в ЄС і НАТО.

Проте для України може багато чого змінитися.

Є підозри, що насправді новий румунський лідер – якщо на цю посаду буде обрано Понту – стане новим \”другом Кремля\” в Євросоюзі.

Також нас не може не обходити ставлення майбутнього лідера Румунії до \”проблеми Буковини\” (тобто до ідеї територіальних претензій до України), яка час від часу з\’являється в румунському політикумі. Але про це – трохи згодом.

* * * * *

Прем\’єр Віктор Понта – лівоцентрист, кандидат від Соціал-демократичної партії. Мер Клаус Йоханніс – від Ліберального християнського альянсу. Президент Траян Бесеску участі у виборах не брав, оскільки обіймає цю посаду вже два терміни поспіль. У його партії був свій кандидат, який, втім, не увійшов навіть до трійки лідерів.

Клаус Йоханніс належить до німецької меншини в Румунії. Очевидно, властиві німцям пунктуальність, організованість і прагматичність допомогли йому стати хорошим мером. У рідному місті Сібіу його підтримала абсолютна більшість мешканців.

Якщо судити за офіційними заявами кандидатів, обидва вони – активні прихильники збереження членства Румунії в НАТО та Європейському союзі.

Але існує й альтернативна думка – про те, що Понта є проєвропейським лише на словах, а насправді він – проросійськи налаштований політик.

До цієї думки експертів підштовхують деякі заяви румунського прем\’єра, зроблені у грудні 2013 року.

Називаючи пріоритети уряду на 2014 рік, Понта заявив про необхідність перезапуску румунсько-російських відносин, про переведення їх у прагматичну площину.

Втім, прем\’єр тоді все ж уточнив, що заради цієї мети він не поступиться ані підтримкою зближення Молдови з ЄС, ані будівництвом протиракетного щита на території Румунії.

Тоді, напередодні різдвяних свят, ці заяви не викликали особливої уваги. Пізніше, після початку російської агресії в Україні, про перезавантаження румунсько-російських відносин і зовсім припинили говорити.

Більше того, у вересні нинішнього року, у виступі в рамках Генасамблеї ООН, Віктор Понта розкритикував Путіна, заявивши, що дії РФ не можуть залишитися безкарними.

Він також підтримав євроінтеграцію України, Молдови і Грузії, закликавши держави-члени ЄС дати нашим країнам надію, що в майбутньому вони стануть рівноправними громадянами Європи.

Та колишні проросійські заяви Понти не були забуті.

Під час передвиборної кампанії і прем\’єру, і виборцям знову нагадали про його грудневі обіцянки.

Незалежний кандидат на президентську посаду, екс-міністр юстиції та колишній депутат Європарламенту Моніка Маковей звинуватила Віктора Понту в бажанні розвернути Румунію в східному напрямку. Вона звернула увагу і на розпочаті його урядом консультації про стратегічне партнерство з комуністичним Китаєм.

Але справа не лише в гучних словах. Були й справи. В тому числі – судові.

Маковей вважає, що Понта тиснув на судові інстанції у справі російської компанії \”Лукойл\”.

Апеляційна палата в Плоешть розглядала справу про ухилення \”Лукойлом\” від сплати податків і відмивання грошей на загальну суму 230 млн євро. Однак, на думку Маковей, завдяки втручанню прем\’єра розгляд цієї справи припинили.

Заяви в період виборчої кампанії, особливо ті, що пролунали від політичних супротивників, – не найкраще джерело інформації.

Проте у жовтні Віктор Понта знову дав підстави для підозр на свою адресу.

Під час кампанії президент Бесеску заявив про необхідність реприватизації заводу \”Лукойлу\”, але прем\’єр почав захищати російську компанію.

Тим не менш, будемо чесні самі з собою – про переконливі докази проросійської спрямованості прем\’єра говорити поки що не можна.

Це покаже лише час.

* * * * *

Різниця між рівнем підтримки Віктора Понти і Клауса Йоханніса, за попередніми даними ЦВК, становить близько 10% на користь нинішнього прем\’єра.

Але якщо Йоханніс за два тижні залучить голоси тих, хто голосував за \”третю силу\”, то він може обігнати Понту і відправити уряд у відставку.

Принаймні, це одна з його передвиборних обіцянок.

Вся виборча кампанія Йоханніса була зосереджена на звинуваченні соціал-демократів і пропрем’єрських губернаторів, яких він називав \”баронами\”.

Йоханніс вважає, що за прем\’єра Понта позиція Румунії в ЄС була дуже \”розмитою\”, а тривалий скандал між Понтою і Бесеску (прем’єр намагався зняти президента з посади і навіть організував з цього приводу референдум) не лише посилював роз’єднаність у суспільстві, але й погіршив імідж країни в ЄС і на світовій арені.

До цього, на думку Йоханніса, призвели також концентрація влади в руках однієї партії, нерішучі заходи боротьби з корупцією та політичний вплив на судову систему країни.

Що означатиме для України та Молдови перемога Йоханніса?

Опозиційний кандидат заявив, що одним з його пріоритетів буде підтримка європейської спрямованості Молдови.

Болюче питання об\’єднання Молдови з Румунією Йоханніс коментує обережно, хоча не приховує, що підтримує такий сценарій. Він вважає, що громадяни Молдови мають самі вирішити, чи хочуть вони цього, а в разі позитивної відповіді він підтримає волевиявлення людей.

Коментуючи відносини з Україною, Клаус Йоханніс говорить про необхідність вирішення проблем румуномовних громадян. Їхні права, на думку кандидата, мають бути забезпечені \”хоча б на тому ж рівні, що й права українців у Румунії\”.

Хоча порівняння кількості румуномовних шкіл в Україні і україномовних в Румунії наштовхує на думку про те, що прогресивний мер або не знається на національному питанні, або, як і багато хто в Румунії, схильний до популізму в цій темі.

І, нарешті, не можемо лишити поза увагою питання Буковини – одне з найболючіших в українсько-румунських відносинах.

Як відомо, в румунській політичній \”тусовці\” час від часу виникає гасло про \”возз\’єднання Буковини\”, яке межує з територіальними претензіями на адресу України.

Чи були помічені в такому нинішні лідери президентських перегонів?

Віктор Понта на початку жовтня, під час свого візиту до Києва, заявляв, що Румунія підтримує цілісність України, її європейський шлях розвитку.

Щоправда, у серпні 2013 року, відвідуючи румунське місто Сучава, Понта висловлювався інакше.

Тоді він заявив, що підтримує створення європейського мікрорегіону Буковина, який включав би всю її територію – і румунську, і українську.

\”Оскільки моє дитинство минуло в Буковині, я підтримую створення такого регіону. Це буде гарний європейський мікрорегіон\”, – заявляв нинішній лідер президентської гонки.

Чи суперечить сам собі кандидат номер один на президентське крісло Румунії?

Напевно, ні, адже цю заяву було зроблено в контексті обговорення проблеми регіоналізації Румунії за євростандартами, коли лідери Ліберально-демократичної партії з цього регіону Румунії висловлювали невдоволення наданими можливостями для розвитку.

Варто також нагадати, що заява Понти пролунала напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства, коли ще йшла підготовка до підписання Угоди про асоціацію. \”Якщо Україна підпише Асоціацію, то чому б не розглянути можливість створення єдиного регіону Буковина?\” – аргументував свою позицію Понта.

Другий кандидат на президентську посаду, Клаус Йоханніс, досі не висловлювався щодо української частини Буковини. Тому про його думку з цього питання можна лише здогадуватися.
Людмила Барба, Кишинів
УП

Новини Партнерів