Нелегке нині життя у звичайного українця. Незважаючи на оголошене перемир\’я, перестрілки на Донбасі продовжуються щодня. Навіть на Пасху \”православні\” бойовики вели обстріл українських позицій. В умовах неоголошеної війни швидко падає життєвий рівень мільйонів людей. Сучасність у них викликає розчарування та зневіру. Але люди не втрачають надії на краще. І підтримати її покликаний рішучий розрив з жахами минулого, оголошений українськими парламентарями напередодні Світлого Христового Воскресіння.
Від чого відмовляємося?
Прийнято пакет з чотирьох законів, які забороняють публічне використання символіки тоталітарних режимів, зобов\’язують позбутися назв, що увічнювали реалії тих режимів та імена дискредитованих діячів минулого тощо. Найбільш резонансним має бути закон, який відкриває доступ до раніше засекречених архівів совєтських спецслужб за 1917-1991 роки – суспільство побачить механізм знищення невинних і роль у ньому конкретних осіб.
Подібні закони були прийняті в сусідніх постсоціалістичних країнах, і це дало їм можливість позбавитися жахів тоталітарного минулого й повернутися до Європи. Українці тут запізнилися майже на чверть століття. Але оголошений курс постмайданної влади на членство України в ЄС примушує надолужувати згаяне.
Нові закони викликали запеклу дискусію в суспільстві. Не лише противники, а й прибічники законів говорять, що вони доволі сирі й їх важко запровадити у життя. Проте досвід інших країн засвідчив: парламентарі цілком успішно можуть вносити необхідні поправки у вже прийняті законодавчі акти, що підвищує їхню ефективність. Було б лише бажання суспільства і представників влади виконувати прийняте.
Найбільш рішучі критики нових змін пророкують суспільне протистояння на початку травня. Адже нові закони скасовують сталінський термін \”Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр.\”, запроваджуючи загальноприйняте поняття \”Друга світова війна 1939-1945 рр.\” А восьмого травня українці вперше відзначатимуть День пам\’яті і примирення разом з усіма європейцями. Наступного дня в Україні традиційно святкуватиметься День перемоги над нацизмом. Люди вчорашнього вважають, що саме того дня можуть статися сутички між представниками різних поглядів на минуле.
Вони акцентують: ймовірне протистояння відбуватиметься навколо символів перемоги. Нові закони й справді мають певні прогалини. Забороняючи публічне демонстрування символів минулого, вони не врегульовують правил носіння державних нагород СССР, що містять зображення серпа і молота, червоної п\’ятикутної зірки і совєтського прапора. Як тоді бути із совєтськими орденами Червоної Зірки, Бойового і Трудового Червоного Прапорів? Для прикладу: орден Червоної Зірки у роки війни отримало понад 2 мільйона осіб, а після неї, у 1945-1991 рр. – ще близько 900 тисяч.
Подібна ситуація була у ФРН, де нацистську символіку заборонили одразу після війни. А свастики та імперські орли були практично на всіх орденах і медалях Третього рейху. Втім, цю перешкоду подолали просто: нагороди часів Другої світової війни дозволили носити за умови видалення з них гітлерівських символів. При бажанні можна знайти подібний вихід і у нас.
Що дасть відмова від тоталітарних символів?
Події останнього року в Україні показали, що сили минулого змогли взяти реванш лише там, де в недоторканості залишалися пам\’ятники діячам комуністичного режиму, де міста, вулиці й площі носили старі совєтські назви. Адже ці символи підтримували відповідну психологічну атмосферу, в якій \”совок\” почувався комфортно і навіть спробував за могутньої підтримки Москви перейти у наступ. У нинішній війні минулого з майбутнім психологічний фактор грає особливу роль. Противник використовує його для мобілізації всіх, хто вбачає свій суспільний ідеал в СССР і готовий зі зброєю в руках боротися за повернення в минуле.
Як правило, це люди, які не знайшли себе у сучасному житті. Але чому ціла держава — Російська Федерація — прагне повернутися у минуле? Її правителі намагаються створити протиприродний симбіоз царської імперії з більшовицьким СССР тому, що не бачать майбутнього для своєї величезної за територією країни з багатонаціональним населенням. На території Росії сконцентровано близько 40% розвіданих природних багатств планети, і російське керівництво живе за рахунок розпродажу видобутого. Стимули розвитку у нього відсутні, відтак є лише бажання законсервувати колишню \”велич\” і надалі проїдати викачане з надр.
А у світі розпочинається нова енергетична революція, яка невдовзі поставить крапку в безмірному споживанні нафти і газу. Американці віднайшли нові джерела енергії, що дозволяють відмовитися від споживання нинішніх енергоносіїв. Це означає, що через 10-15 років світ зміниться суттєво, і місця у ньому нинішній Росії не буде. Якщо вона сама не спробує змінитися разом з передовими державами. Проте чекістсько-попівській верхівці РФ такі зміни не потрібні, от вона й намагається відкинути весь світ далеко назад. Війна в Україні є початком кривавого конфлікту Кремля з цивілізованим світом. Людство намагається вийти на нові рубежі розвитку, натомість Путін штовхає його у жахи минулого. Від стійкості України нині залежить майбутнє не лише нашого народу, а й людства в цілому. Щоб рухатися вперед, ми повинні скинути окови тоталітарного минулого, які заважають цьому руху.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
