Люди звикають до всього, отож звикли й до \”гібридної війни\”. Багатьом події на Донбасі вже не здаються надзвичайними і не викликають бажання негайно допомагати нашим воїнам, біженцям і вимушеним переселенцям. Близько 40 мільйонів людей живуть в \”обкраяній\” ворогами Україні, а постійно допомагає волонтерам лише півтора мільйона громадян. Комусь не вистачає грошей для власної родини, а хтось збайдужів до усього. Зростає втома від розмов про реформи. А противник грає на таких настроях, протиставляючи одні групи українців іншим.
Реформатори, імітатори, консерватори
Україна декларує європейський вибір, але не спішить підтверджувати його діями. Уповільнений хід реформ викликає невдоволення, яким намагаються скористатися сили вчорашнього дня. Консервативні настрої роздмухують відсторонені від влади прибічники Януковича. Шкодять Україні найбільше не ті, хто відкрито виступає проти змін, а імітатори реформ. Продовжують розкрадати державний бюджет, перекладаючи весь тягар на плечі простих громадян. Саме через них поширюється розчарування, і люди готові активно протестувати проти зниження свого життєвого рівня. А непокарані злодії-корупціонери підбурюють невдоволених до \”Третього Майдану\”.
Втім, ґрунт під ногами провокатори втрачають там, де починаються справжні зміни. Скільки вони кричали, почувши про призначення Михайла Саакашвілі главою Одеської області! Але відразу прикусили язика, коли в регіоні розпочалися арешти високопосадовців-хабарників. Простолюд же такі новини сприйняв позитивно – він чекає справжнього оновлення влади.
Через два місяці в Україні почнеться одна із кардинальних реформ. Замість областей матимемо регіони, райони замінять повітами – їх буде менше, ніж районів. А найголовніше – це передача значної кількості повноважень громадам. Не Київ виділятиме гроші на місця, а місцеві громади зароблятимуть самі й виділятимуть певну частку на загальнодержавні потреби. Влада стане ближчою до людей, громадяни зможуть її реально контролювати. Корумповані чиновники хочуть зірвати цю реформу, але громадянське суспільство має проявити свою зрілість і підтримати те, що робиться в інтересах громади.
Позитивні результати реформи відчують рядові громадяни, проте не відразу. Становлення нової системи проходитиме нелегко, йому необхідна народна підтримка. Сили вчорашнього дня шукатимуть будь-яку можливість викликати масове невдоволення і розколоти суспільство за будь-якою ознакою.
Традиціоналісти проти \”нетрадиційних\”
Днями у Києві сталися криваві сутички між представниками нетрадиційної сексуальної орієнтації й тими, хто вважає себе захисником традиційних сімейних цінностей. Ґеї і лесбіянки вийшли на марш, вимагаючи \”рівноправ\’я\”. Їх підтримала ліберально налаштована частина суспільства, яка вважає: не можна обмежувати права людини через її належність до сексуальних меншин. Протилежні погляди сповідують представники різних політичних сил, правих і лівих. Активно не сприймає демонстрації секс-меншин чимало вірних, які добре знають про різке засудження мужолозтва у Святому Письмі.
Хоча міліціонерів на цьому марші було значно більше, ніж демонстрантів, попередити зіткнення вони не змогли. Навколо цієї події розгорілися справжні пристрасті. Подібне вже відбувалося у багатьох країнах Європи і Америки, докотилася хвиля й до нас. Виникають питання: невже у країні, яка відбиває агресію могутнього сусіда, немає інших важливих проблем, ніж ця? І чи обов\’язково з\’ясовувати стосунки шляхом використання сили? Недарма можна з цього приводу почути: хочете битися — ідіть на фронт, там свою зайву енергію можете випустити на користь Україні.
А сутички на вулицях столиці тільки завдають шкоди іміджу країни. Слід уважно розібратися, хто і з якою метою запропонував проведення подібного маршу та хто організував його розгін. Не виключено, що ляльковод один, і ниточки від нього тягнуться з \”білокам\’яної\”. Адже користь від розколу нашого суспільства отримують тільки там.
\”Гоц-тоц перевертоц\”
Слова цієї дурненької пісеньки згадуються, коли знов і знов чуєш заклики \”перевернути український прапор\”. Такі заклики лунають із завидною регулярністю, коли зовнішні сили починають розхитувати ситуацію в нашій державі. Шкода, що на них ведуться інколи й цілком нормальні люди, здатні до раціонального мислення.
Прибічники того самого \”перевертоца\” стверджують: якщо прапор із синьо-жовтого перетворити на жовто-блакитний, то процвітання Україні гарантовано. А чому тоді найуспішніші держави світу мають зовсім інші прапори? Найбагатшими є Сполучені Штати Америки, і всі знають їхній зірково-смугастий прапор. То, може, запровадити такий же символ, і ми відразу станемо заможними й могутніми? Історія вже дала відповідь на це питання.
У 1847 р. на заході Африки створено республіку Ліберію, яку заселили звільнені з рабства чорношкірі афроамериканці. Її прапор майже копіював американський, але замість десятків зірочок (кожна символізує штат) на ньому була лише одна біла п\’ятикутна зірка. Проте щастя ліберійцям цей символ не приніс: їхня країна так і не стала розвинутою й сильною…
Щодо розташування жовтої і блакитної смуг на державному прапорі, то варто подивитися на прапори трьох держав Латинської Америки: Еквадора, Венесуели і Колумбії. Всюди жовта смуга є верхньою, блакитна розташована під нею. А країни ці чомусь не належать до числа процвітаючих, скоріше, навпаки. Тож справа не у смугах державного символу, а в умінні громадян будувати нормальну державу. Якщо українці візьмуться за діло і замість феодальної вотчини Кучми й Януковича збудують справді правову сучасну і високорозвинену державу, то нікому й на гадку не спаде крутити прапором для \”покращення свого життя\”.
А наразі ідейку \”перевертоца\” підкидають нам ті, хто хоче розколоти українське суспільство, і, скориставшись висмоктаним з пальця суспільним конфліктом, позбавити нас справжньої держави. Часи нині дуже складні, й українцям необхідно єднатися, щоб перемогти і збудувати державу для себе. Де жити буде комфортно і затишно, й громадяни якої матимуть можливість успішно самореалізуватися.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
