Відкритий лист Президентові Петру Порошенку написав знаний в Україні громадський діяч і психіатр Семен Глузман Глузман – людина дуже авторитетна не лише в Україні. Правозахисник, колишній дисидент та політв\’язень, президент Асоціації психіатрів України, директор Українсько-американського бюро захисту прав людини, член Американського товариства психіатрів, Королівського коледжу психіатрів Великобританії, Товариства психіатрів і неврологів Німеччини, співголова українського Комітету \”Бабин Яр\” (разом з Мирославом Поповичем та Іваном Дзюбою)…
Нещодавно Семен Глузман написав главі держави відкритого листа, в якому напророкував… швидкий кінець української державності.
У ньому – дуже неприємні та дуже болючі слова: \”Розумію, все це погано закінчиться. Незабаром. І причиною кінця нашої державності буде не Путін… На жаль, час можливостей минає… Пан Квіташвілі поїде. У США, зрозуміло. Адже він зберіг своє американське громадянство. Мабуть, виїдете і ви, переслідуваний новим, зовсім недемократичним режимом. Я – залишуся тут. Зосереджуся на своєму основному ремеслі, буду доглядачем на кладовищі пам\’яті. Так буде. Шкода Україну…\”
— Чому ви вирішили написати листа Порошенкові?
— Передумови постійно накопичуються, пояснює Семен Глузман газеті \”Експрес\”. Президент, на мою думку, говорить неправду, або не говорить взагалі. Влада, на моє переконання, намагається використовувати ситуацію війни для пояснення своєї бездіяльності й корупції. Я знаю від д-у-у-же високих чинів у СБУ (там же теж не всі покидьки і не всі злодії), що корупція у верхах зашкалює.
А ще суб\’єктивно це рішення пов\’язане з моїм особистим відчуттям втоми. Я вже надто давно хочу жити в іншій країні: щоб назва була та сама, народ той самий, а влада – іншою.
І ось ці численні абсолютно ідіотські кадрові рішення… Я добре ставлюся до грузинів, литовців, але не зовсім розумію: ми що, живемо в африканській країні, де більшість неграмотні? У нас що, немає порядних людей?
— А чому ваш крик душі звернений саме до Президента? Все-таки у нас парламентсько-президентська форма правління…
— Формально в нас і Конституція є, а реально її всі ігнорують. На практиці всі розуміють: головний нині у країні Президент. І його Адміністрація, яка за Конституцією має лише обслуговувати його діяльність, насправді керує країною. І це не лише моя думка, а багатьох-багатьох інших людей.
— А як ви оцінюєте роботу самого Порошенка?
— Я реаліст, розумію, в якій ситуації опинилася країна. Але і влада має у цих умовах бути іншою.
— А це якою?
— Твердою владою! Але чесною владою! А коли Президент не скорочує кількість своїх фабрик у інших країнах – це дивно…
— А ще ви написали Президентові: \”Наша дивна, але, тим не менш, реальна війна – зовсім не перешкода для проведення реформ. Але реформ немає. І, як я розумію, не буде\”. Чому такий висновок?
— На жаль, такий. І це відчувають, це розуміють численні негідники і пройдисвіти, жваво користуються Президентовою слабкістю. Так, слабкістю, саме так. Я щодня спостерігаю це в системі охорони здоров\’я країни, в її психіатричній підсистемі. Невирішені раніше проблеми, непокарані махінатори і розкрадачі наполегливо, впевнено повертаються у владу. З безпосередньою допомогою жвавих депутатів, які називають себе борцями з корупцією та непідкупними люстраторами. На жаль, беруть. Беруть і вони, непідкупні… Бо ж реформ немає.
— Але все-таки прийнято десятки законів, які й експерти з громадського сектору визнають прогресивними…
— Реформи – це не лише ухвалені закони і постанови. Це й обов\’язково виконувані закони та постанови. А цього у виконавчій владі ми як не бачили, так і не бачимо.
— Що ви думаєте про роль прем\’єр-міністра у нинішній ситуації?
— Я не маю відчуття, що прем\’єр справді спробував принципово змінити систему відносин держави, економіки і громадянина. Справа в іншому… Я не обирав Яценюка прем\’єром – його обирали депутати, зокрема з подачі Президента. От хай вони й тиснуть на нього. Зате я точно знаю, що я обирав цього Президента (на відміну від попереднього), тому я маю право писати йому листа.
— \”Розумію, все це погано закінчиться. Незабаром. І причиною кінця нашої державності буде не Путін…\” — це ваш страшний прогноз…
— Мене дуже турбує відчуття тривоги, яке охоплює численних розумних людей, представників інтелігенції із різних царин суспільного життя, з якими я перетинаюся і спілкуюся. Всі відчувають завислу в повітрі тривогу. Не страх, а саме тривогу за майбутнє країни.
Тому що ці хлопці при владі сліпі, вони не цікавляться соціологічними опитуваннями. Точніше, їх цікавлять лише соціологічні опитування на одну тему – рейтинг політиків і партій. Інші опитування їх не обходять. А мене цікавить, що народ думає про своє життя, що думає про свою і влади роль у цьому, про те, як жити далі.
Маю знайомих у Білому домі, в МЗС Франції та високопоставлених знайомих у деяких інших європейських столицях. І я бачу, що люди, які працюють там і професійно займаються Україною, значно більше стривожені, ніж ті… хто керує нами тут. І це жахливо. Колись один дипломат, покидаючи Україну, сказав мені: ми дуже добре до вас ставимося й хочемо надалі вам допомагати, але якщо триватиме ця корупція і уряд не боротиметься з нею реально, то якоїсь миті ми відійдемо від вас і ви залишитеся сам на сам із Путіним. Що можна почути страшніше?
— Ви напророкували Президентові, що \”виїдете і ви, переслідуваний новим, зовсім недемократичним режимом\”. Чому так?
— А ви думаєте, він залишиться у підпіллі і відстрілюватиметься?
— А чому наступний режим обов\’язково має бути недемократичним?
— Тому що такою є логіка історичного процесу в таких випадках. У разі провалу демократичного експерименту настає час експерименту з жорстким авторитарним режимом.
Андрій ГАНУС, газета \”Експрес\”
peredplata
