12 грудня 2015 року під час засідання Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй за участю міністра закордонних справ України Павла КЛІМКІНА стався інцидент, який спонукав аналітиків групи глобальної розвідки Geostrategy до більш детального вивчення біографії нинішнього міністра. Нагадаємо, що Клімкін потиснув руку російському постійному представнику при ООН Віталію ЧУРКІНУ, який під час цього ж засідання в доволі грубій манері звинуватив Україну в тому, що вона свідомо допустила катастрофу малайзійського авіалайнеру МН-17. А остання фраза виступу Чуркіна «що настав час для нових підходів» говорить сама за себе. Результати вивчення біографії Клімкіна наштовхують на неприємні висновки.
Де Клімкін вчив іноземні мови?
Відповідно до біографії Павла Клімкіна, розміщеній на сайті Міністерства закордонних справ України, майбутній міністр народився 25 грудня 1967 року в російському місті Курськ. До речі, є інформація про те, що батьки Клімкіна до цього часу проживають в Російській Федерації. Так це чи ні – можна з’ясувати при нагоді безпосередньо у міністра.
У 1991 році він закінчив Московський фізико-технічний інститут, факультет аерофізики та космічних досліджень, спеціальність – фізика та прикладна математика. Той, хто вчився у технічних ВУЗах, та ще й колишньому Радянському Союзі, добре знають, на які предмети йшло найбільше часу у пересічного студента. Звичайно, на ті, що безпосередньо пов’язані із спеціальністю. Це аксіома, яка не потребує жодного доведення. А коли мова йде про МФТІ, який готував фахівців у галузі теоретичної та прикладної фізики, математики та суміжних дисциплін, і засновником якого був відомий вчений Петро КАПІЦА, який стояв у витоків розробки ядерної зброї в колишньому СРСР – взагалі зникають будь-які питання.
В часи, коли Клімкін вчився у МФТІ, студенти мусили оформлювати доступ до державних таємниць ледь не з початкових курсів. Така доля навряд чи оминула і його. Таким чином, у стінах МФТІ міг відбутися перший контакт майбутнього міністра закордонних справ України із представниками радянських спецслужб.
Витрачаючи багато зусиль для опанування точними дисциплінами, Клімкін навряд чи вчив іноземні мови. За нинішніх обставин студенти КПІ, наприклад, не мають достатньої можливості вчити іноземні мови. Перш за все, через брак часу. А в колишньому СРСР, без доступу до іноземної літератури, без Інтернету вивчення іноземних мов взагалі було майже недосяжним завданням для студентів вузько спеціалізованих технічних ВУЗів. Отже, робимо поточний висновок про те, що студент МФТІ Павло Клімкін після закінчення цього навчального закладу вийшов без знання іноземної / іноземних мов.
Тепер про іншу, невищу математику. У біографічні довідці Клімкіна не вказується дата його вступу до МФТІ. Але відомо, що ВУЗ він закінчив у 1991 році, тобто в 24 роки, хоча зазвичай це відбувається у 21 рік. Таким чином виходить, що або він вчився у МФТІ 8 років, або вступив не одразу після закінчення школи, або ж десь так би мовити «провис» на довгі 3 роки.
Як він опинився в МЗС України?
Якраз у рік розпаду СРСР Павло Клімкін приїздить із Москви до Києва. І одразу починає працювати на посаді наукового співробітника Інституту електрозварювання ім. Патона Національної академії наук України. На цій посаді він працює з 1991 по 1993 роки. Можна сказати, майже за фахом. Хоча факультет аерофізики та космічних досліджень навряд чи мав безпосереднє відношення до Інституту електрозварювання.
А вже у 1993 році він переходить на роботу до … Міністерства закордонних справ України, і починає працювати до 1997 року в Управлінні контролю над озброєннями та роззброєння МЗС України. Нагадаємо, що саме в рамках цього структурного підрозділу міністерства супроводжувався процес вивезення з України до Росії третього у світі ядерного потенціалу.
Відомо, що для роботи в системі МЗС необхідно складати мінімум одну іноземну мову, але так само володіти на функціональному рівні другою іноземною мовою. Із достовірних джерел відомо, що Павло Клімкін при прийнятті на роботу до українського МЗС складав у 1993 році … дві іноземні мови – німецьку та англійську.
І ось тут виникає найбільш несподіване питання: де Павло Анатолійович вивчив дві іноземні мови? Варіантів відповідей є декілька: а) він вчив їх в МФТІ (малоймовірно), б) він вчив їх протягом двох років під час роботи в Інституті електрозварювання ім. Патона (можливо, але також нереалістично), або в) він вчив її в якомусь іншому місці / вищому навчальному закладі, про який ніхто не знає.
До речі, за дипломатичну кар’єру Павло Клімкін працював у закордонних відрядженнях в двох країнах. Спочатку у період з 1997 по 2000 роки в Посольстві України у ФРН, а з 2004 по 2008 роки у Посольстві України у Великій Британії. Це лише додатково свідчить про володіння ним іноземними мовами в достатньому обсязі.
Неприпустиме рукостискання
Висновки із усього вищевикладеного кожен може зробити сам.
Повне відео доступно тут на каналі Радіо Свобода онлайн
https://www.youtube.com/watch?v=25nJBoGq-_g&feature=youtu.be&t=14051
Аналітики групи глобальної розвідки Geostrategy лише проаналізувати те, що лежить на поверхні. Дії Клімкіна спонукали до проведення біографічного аналізу.
Український міністр закордонних справ не мав жодного права тиснути руку Чуркіну – представнику країни, яка продовжує вбивати українських громадян у ганебній гібридній війні. Російському дипломату, брехня і цинізмом якого вже давно викликає неприховану огиду в усього цивілізованого світу. В момент, коли його рука потяглася до руки Чуркіна, перед очами Клімкіна мали стояти тисячі мужніх українських солдат і добровольців, які віддали життя за мирне небо в українських містах і селах. Сотні скалічених українських героїв мали зупинити Клімкіна. Біль їх матерів, дружин та дітей не повинна була дозволити Клімкіну тиснути руку Чуркіну.
Але він її потиснув.
Klimkin friend
Виправдань такому кроку немає. Не може за нинішніх обставин Яценюк тиснути руку Медведєву, так само як не може Полторак тиснути руку Шойгу. Росія розв’язала війну проти України, а не навпаки. І поки не відбудеться повного перезавантаження російської політичної системи, поки росіяни не покаяться перед українцями, грузинами та молдованами за пролиту кров та їх страждання – українські можновладці не мають права на рукостискання із офіційними представниками Росії. Це, до речі, стосується й українського президента Петра ПОРОШЕНКА.
Ще більш огидно в РБ ООН виглядав новопризначений Постпред України Володимир Єльченко. За одну його посмішку у бік Чуркіна, за один принизливий нахил голови він мав би бути негайно звільнений із займаної посади.
Можливо постикання рук лідерам країни агресора не достатньо для Петра Порошенка ініціювати відставку міністру…. чи будемо чекати коли вони зійдуться в Брежневському поцілунку
Джерело: http://geostrategy.ua/node/1162
peredplata
