Те, що творилось з неугодними режиму в Україні в році 2011, багато в чому нагадує сталінські репресії 30-х років. Тоді користалися гаслом: «Була б людина, а стаття знайдеться». От і тепер нинішня влада перебрала це гасло собі як керунок до дій. Для Тимошенко аж 10 статей знайшли. І закрили її на 10 років.
Серйозні акції протесту року, що минає, закінчувались допитами, арештами активістів або прямо на акціях, або опісля. За словами правозахисників, кожен третій соціальний протест зазнавав репресивних дій з боку каральних органів, особливо наприкінці року. Зі зростанням соціальної активності людей міцніє і стає все агресивнішим репресивний апарат. На спецзасоби захисту в 2012 році міліції виділять з бюджету мільйони. Аби та захищала цю нікчемну владу від народу.
Цілий рік спершу в СІЗО, а потім на судових засіданнях мучили тих, кого влада затримувала. Дев’ятьом тризубівцям за голову Сталіна суд дав від двох до трьох років. А активіст Податкового майдану Сергій Костаков ніяк не може дочекатися вироку суду, бо останній свідок обвинувачення міліціянт 19 грудня вже вчетверте (?!) не з’являється на судові засідання, незважаючи на те, що суддя вкотре приймає рішення про його примусове доправлення, і, відхиливши усі клопотання захисту, переносить суд на 10 січня. Спробував би хтось із простих смертних стільки не з’являтися… Але ж у нас всі рівні перед законом. Чи не так?
Чи не вперше в українській історії особливо «рівними» перед українськими законами та правосуддям стали політики-опозиціонери. Раніше такими рівними були прості смертні, які тим чи іншим чином траплялися державній машині на шляху. Отож Юлія Тимошенко вже засуджена на сім років ув’язнення за перевищення службових повноважень при укладанні у 2009 році газової угоди з Росією. В СІЗО вона з 5 серпня. Загалом на неї заведено різними контролюючими та правоохоронними органами десять справ, за двома з них одночасно бранка перебуває за ґратами.
Уже рік сидить в СІЗО колишній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Тим часом триває розгляд судом його справи.
І якщо раніше політичні опоненти були відрізані лише від переважної більшості засобів масової інформації країни, то тепер вони відрізані від світу. Що дуже зручно. Адже ж є інше гасло, запозичене зі сталінських часів: «Немає людини — немає проблеми». В сучасному інформаційному просторі це звучить так: «Немає політика в ЗМІ — немає конкурента».
Такий він, 2011, – рік репресій та регресу. А 2012? Поживемо-побачимо. Суди тривають. А всі 5% соціально активних людей, котрих достатньо для революції, засадити не вдасться. Сподіваюсь…
Надія ВІРНА
peredplata
