— І все ж, чому Ви так активно взялися за Чернівецьку область?
— По-перше, це моя мала батьківщина. Я народився у селі Задубрівка Заставнівського району. Багато років працював тут. Знаю Буковину і її людей як самого себе. Тому радію кожному успіху і переживаю невдачі. Якщо маю можливість допомогти, то допомагаю. Цього разу хотів допомогти добрим словом і порадою депутатам обласної ради, проте вони не слухали. А догосподарювалися у нас до самої ручки. З Києва до Чернівців літаки не літають…
— Зате з-за кордону літають…
— То все вантажні, а не пасажирські. І, знову ж таки, з контрабандою. Доліталися до того, що через перевантаження контрабандними товарами літаки ловили на городах у Чагрі. Чим можна дістатися Києва? Поїздом, який майже добу їде 530 кілометрів? Чи автомо-білем зруйнованими дорогами, ніби після бомбардувань? Літаки у наш час — уже не розкіш, а засіб пересування. Якщо віддалене від столиці місто не має повітряного сполучення, то воно перетворюється у глуху провінцію, стає затхлим і зачуханим. Я не хочу, аби Чернівці перетворилися на зачухану провінцію України. Хочу гордитися своєю Буковиною. Тому не дозволю з неї насміхатися. Тільки висмоктувати з неї все, що є, а натомість нічого не вкладати у розвиток. Окрім слів, не підтверджених справами.
— А звідки ще смокчуть на Буковині ті пройдисвіти, що дорвалися до владного корита?
— У нас нема багато сфер, де можна відмивати великі кошти. Найпривабливіше виглядають Новодністровська ГАЕС і нафтовидобуток. Нові перспективи за останні місяці одержує Чернівецький машзавод. Він стає дуже привабливим об’єктом у зв’язку з великою потребою нафтогазового обладнання у країнах, де найбільший видобуток цих копалин. Тому навколо машзаводу зараз почали крутитися всілякі люди та різні чутки.
— У нас ще є привабливими «Калинівський ринок» і земля.
— «Калинівський ринок» уже не є привабливим. Він рано чи пізно відімре. Не більше 5 років ще зможе втримуватися на плаву. Його цілком успішно замінюють великі та малі супермаркети. Тому, окрім Василя Максимюка, цей базар уже нікому не цікавий..
Земля на Буковині не має ринкової ціни. Тому ще нема попиту на неї. Це буде тривати ще кілька років.
Невеликий зиск з області мають ті, хто вивозить ліс. Його треба би переробляти тут, на місці. У нас для цього є все: люди, деревина, приміщення. Коли гуцул буде виробляти меблі, то й собі зароблятиме гроші, і державі платитиме податок. А коли злодій вивозить кругляк, то весь виторг кладе собі у кишеню.
Знущання з Карпатських лісів і з гуцулів треба зупинити негайно. Бо дочекаються вони і Олексу Довбуша, і Лук’яна Кобилицю.
— Наразі дочекалися Москаля…
— Це моя батьківщина, і для неї я готовий віддавати всього себе. Не думайте, що це пишномовні патріотичні слова. Я так думаю, так живу і так дію.
— Якщо Ви так любите Україну, її народ, то чому суворо критикуєте їх?
— По-перше, я не люблю цю владу. Але добре усвідомлюю, що владу обрав собі народ. А я — частинка цього народу. І хочу, аби йому жилося краще. Що нас завжди губило на історичних просторах – це роз’єднання, зрадництво. Народні прислів’я про українців недарма говорять, що вони замість того, аби посадити дерево, садять сусідів. Українські зрадники спотворили волевиявлення нашого народу. Це вони сиділи у виборчих дільницях, очолювали патріотичні (нібито) партії, рахували і обраховували голоси. Вони продавалися і продавали свою землю, свою ідею, своїх рідних, близьких і сусідів. На жаль, це стосується і моїх земляків – буковинців та бессарабівців.
Візьмемо, до прикладу, Чернівецьку область. Якби не було зрадництва депутатів від ВО «Батьківщина», то партія регіонів тут не мала би більшості ні в обласній раді, ні у міській, ані у районних радах. Вони разом зі своїми тушками набирали більшість тільки у Путильському, Новоселицькому та Герцаївському районах. Я не знаю, що там стукнуло у голову тодіш-ньому керівнику БЮТу Петрові Гасюку, але він спродав свою політичну силу гуртом. Він продав Юлю Тимошенко. Він вибрав собі долю тушки. Ще й простроченої. Бо нікому вже не буде потрібний.
— Гасюк найбільше кричав про любов до БЮТу і Юлі Тимошенко. Він навіть змушував інших любити їх. Що це було?
— Типове українське зрадництво. На базарі злодій найгучніше кричить «Ловіть злодія!» Так і Гасюк – кричав про любов, а сам продавав. Він натягнув на себе маску бютівця. Насправді ж був зрадником і тушкою.
Думаєте, таких мало?.. У нашій області достатньо. У міській раді Марина Гаєвська йшла на вибори під прапором партії «Фронт Змін». Вона втратила прапор. І стала тушкою. Але мандат втрачати не хоче. Напевне, має ще й інтерес особистий. Кажуть, що й раніше за нею спостерігалася здатність до зрад.
— Чому Ви з такою повагою говорите про «Фронт Змін»? Чи, бува, Ви не пар-тійний, пане генерале?..
— Я не був членом жодної партії з часів Незалежності.
— Як ви потрапили у велику політику?
— Ще у бурхливі 90-ті роки мене кидали у найважчі регіони. Спочатку на Закарпаття, де зупиняв розгул контрабандистів. Згодом – у Крим. Там тоді «Башмаки» тероризували півострів. Справився на цих ділянках. Був заступником голови СБУ. Посада висока, відповідальна. Але Ющенко взяв собі Балогу. А я колись змінив його на Закарпатті. Коли Балога став Ющенком, я зрозумів, що працювати він мені не дасть. Так і сталося. Про зняття з посади дізнався по телевізору у квітні 2007 року. Чую увечері — мене переведено заступником секретаря РНБО. Питаю вранці своє керівництво, чи писали на мене якесь подання. Вони також по «Інтеру» почули про переведення. І я тоді не вийшов на роботу в РНБО. Згадав, що маю свідоцтво на адвокатську діяльність. І пішов працювати адвокатом. Це була найвище оплачувана робота за увесь час. Заробив тоді навіть на дороге авто.
У той час створювалася громадська організація «Народна самооборона». Я колись працював з лідером НС Юрієм Луценком, добре знав Давида Жванію. І вони попросили очолити юридичний департамент організації. Тоді ми могли пройти 3-відсотковий бар’єр самостійно. Але Ющенко переконав Луценка йти разом з «Нашою Україною». Нам дали 25 відсотків місць у списку. Я був 9-м у «Народній самообороні» і 46-м у списку НУНС. Став депутатом. А потім почалися невідворотні процеси. «Народну самооборону» зробили партією, головою вибрали Новикова, який став тушкою, привласнив документи і печатку. Перед нами постало питання: куди йти? Треба було або йти з політики, або разом з іншою партією. І ми з Гримчаком вирішили йти разом з «Фронтом Змін». На той час Мартиненко вже керував виборчим штабом «Фронту Змін». Запропонував мені роботу у штаті. Я — людина команди. І діяти ефективно можу у команді… Працюю тепер у центральному штабі партії.
— Тепер зрозуміла така активність на Буковині. Ви знову хочете стати депутатом від «Фронту Змін» по одному із мажоритарних округів Чернівецької області?
peredplata
