У Давосі наші босі

У Давосі наші босіВсесвітній економічний форум, який вже понад сорок років збирається в Давосі, здобув славу унікального майданчика для зустрічей ділової, фінансової та політичної еліт.

Навіть за відсутності публічних відчутних результатів гідна участь у Давосі – вже сам по собі іміджевий захід.

З 2005 року частиною Форуму став Український ланч, який проводить Віктор Пінчук, куди з`їжджаються українські лідери, а модераторами виступають безперечні авторитети світової та європейської політики. Треба віддати належне організаторам, кількість гостей і рівень їх представництва зростає. У кожного з українських топ-політиків є своя історія відносин з Давосом.

2007 рік. Прем`єр-міністр Янукович вперше прибуває на форум у Давос. У нього шикарна програма двосторонніх зустрічей. Це його зоряний час.

Він зустрічається з Тоні Блером (той обіцяє підтримку в питанні вступу до СОТ), з прем`єр-міністром Пакистану (домовилися про створення міжурядової комісії з енергетичної співпраці), має зустріч з прем`єром Швеції, директором СОТ, президентом ЄБРР.

Тоді ж Янукович виступив за «діалог з найважливіших проблем, конкуренцію ідей, відкритість і прозорість при ухваленні державних рішень». Переконував усіх, що «вітає справедливу критику з боку засобів масової інформації, здорову конкуренцію між владою і опозицією, існування розумної і дієвої системи стримувань та противаг, яка унеможливлює узурпацію і зловживання владою».

2008 рік. Український десант у Давос очолює президент Ющенко. І теж зовні – успішно. Серед безлічі двосторонніх зустрічей українського президента – зустріч з Кондолізою Райс. А та пізніше у своїх спогадах написала, що Ющенко просив держсекретаря про ПДЧ для України (план дій щодо членства в НАТО), а коли вона відмовила, то він сплакнув. Через три роки, коли Райс написала про це в мемуарах, журналісти хихикнули президентським сльозам. Хоча зараз його сльози, так само, як і фраза, що ненадання ПДЧ стане катастрофою, звучать майже як пророцтво. Навряд чи стандарти демократії і прозорості зневажалися б нинішньою владою з такою силою, якби у нас було ПДЧ.

2009 рік. Це був період укладання газових контрактів. На Форумі в Давосі були присутні тільки Григорій Немиря, Арсеній Яценюк і Раїса Богатирьова. На Українському ланчі говорили про шляхи виходу з кризи, про досягнення згоди між різними інститутами та гілками влади в Україні.

2010 рік. Тоді, під час виборів, Янукович і Тимошенко не відвідували Давос, але звідти проводилося пряме включення з обома кандидатами в президенти.

Коли Януковича запитали, кому він першим подзвонить, якщо виграє вибори, він з усією безпосередністю сказав: «Я хотів, щоб мені першому зателефонували… Я чекав цього п`ять років. Дуже хочу».

2011 рік. Янукович знову в Давосі. На ланчі в Пінчука він підтверджує європерспективу країни і свою прихильність реформам.

Тимошенко ще на волі. Усе проходить душевно. У компанії з польським колегою Броніславом Коморовським Віктор Янукович говорить про Євро-2012. Він запрошує гостей до Києва, коли почнуть цвісти каштани. І в українських містах почнуть роздягатися жінки. Побачити цю красу – це чудово, переконує президент.

2012 рік. Усі вищеперераховані українські Давоси проходять по-різному, але це був період, коли Україна здавалася хоч і молодшим, хоч і небезпроблемним, але перспективним претендентом в клубі європейських держав.

Цього року в Давос їхав президент країни, лідери опозиції якої знаходяться у в`язниці. Яким був Український ланч? Як проходили зустрічі і що говорили про Україну? Про це ми запитали учасника Форуму в Давосі, народного депутата Миколу Катеринчука.

Миколо Дмитровичу, як приймали Україну в Давосі?

Основною темою зустрічі в Давосі була фінансова криза. І головне питання, яке стоїть перед національними урядами: яка економічна модель буде супроводжувати вихід держав із кризи. На таких форумах йдуть іноді дуже гарячі дискусії за зачиненими дверима. Цього разу говорили про те, як наситити ринок робочими місцями, як змінити структуру споживання.

Якщо говорити про Українську ланч-конференцію, то Пінчуку окрема подяка – за те, що він такий майданчик підтримує. Там зустрічаються і влада, і опозиція, і європейські друзі України. Головною темою цього ланчу, звичайно ж, була Тимошенко. Про ЗВТ та інвестиції ніхто не збирався говорити. Усі взяли на озброєння тему Тимошенко. А президент, який виступав на ланчі, знову став говорити, що він чомусь не може нічого зробити в парламенті. І ось не може провести декриміналізацію, оскільки у фракції Партії регіонів є окрема думка, а суди у нас незалежні.

Це можна розповідати лише інопланетянам, оскільки в Європі усі прекрасно інформовані, що робиться в Україні. І коли почалося чергове вішання локшини, ми з Наталею Королевською як члени опозиції вирішили не слухати і вийшли. Ми не заважали виступу Януковича, просто вийшли і повернулися, коли він закінчив. Запитань йому не хотілося ставити. Його відповіді на запитання, які ставив Кваснєвський, ми багато разів чули в інтерв`ю першої особи, і це не витримує критики.

Дивно виглядав Владислав Каськів. Він презентував глобальний і цікавий інвестиційний проект для бізнесу. Коли йому заперечили про труднощі, що виникають – адже ми не можемо підписати угоду про ЗВТ, оскільки у нас проблеми з верховенством права та судовою системою, – він відповів: «Президент все сказав. Мені додати нічого. І взагалі це політичне питання».

Але ж інвестиції – це теж політичне питання. Усі ці хороші проекти інвестицій лунали на ланчі, але чи з`являться після цього інвестори, я не знаю.

Увесь цивілізований світ говорить про те, що є політичні в`язні. А президент мотивує, що є одна неконтрольована фракція, яка не хоче проводити декриміналізацію. Після нього виступив Яценюк і в своїй промові чітко сформулював вимоги опозиції.

А в кулуарах більшість представників Європарламенту та наших польських колег говорили, що є прецедент, коли білоруського опозиціонера перемістили з в`язниці Білорусі до Європи, і він там лікувався. Тобто виходи для тієї ситуації, в яку Банкова загнала Україну, європейці активно обговорюють і варіанти пропонують. Подібні виходи пропонують і для нас. Може, нехай буде так, щоб діалог не переривався, щоб усі зберегли обличчя, щоб тривала євроінтеграція. Тобто європейці до кінця вірять у здоровий глузд.

Обговорювалася резолюція ПАРЄ. За день до ланчу з`явилася резолюція ПАРЄ. І всі ці жорсткі оцінки були визнані справедливими. Як не прикро визнавати, але всі жорсткі оцінки щодо Конституційної асамблеї і Тимошенко були справедливі.

Україна була присутня в дебатах тільки в сумному контексті?

Так. Але при цьому добре, що вона присутня. Добре, що Янукович приїхав. До кінця не було зрозуміло, чи поїде він туди. Але закриватися в ситуації, в якій опинилася Україна, не треба. Потрібно шукати вихід разом з європейцями. У нас важкі переговори з Газпромом. До речі, в кулуарах я говорив з міністром енергетики Юрієм Бойком і сказав йому, що наші юристи з «Європейської партії» готові безкоштовно супроводжувати процес в Стокгольмі щодо розірвання договору з Газпромом на поставку газу, і мені здається, що його це зацікавило.

А вам не здається, що він просто зімітував зацікавленість? Йому вже два роки всі пристойні експерти радять йти до Стокгольма, а він все мнеться?

Я спробував пояснити йому, що наше звернення до Стокгольма – це плюс. А якби з ЄС був підписаний договір про асоціацію, то за столом переговорів з`явилися б і наші європейські партнери, доля ГТС вирішувалася б у контексті України – ЄС. Все було б прозоро та цивілізовано, і ніхто не ставив би питання власності нашої ГТС. Все-таки європейці, на відміну від Газпрому, готові допомогти інвестувати в трубу, не стаючи її співвласниками. Все буде залежати від рівня переговорів, які ведуться в Москві.

До закінчення президентських виборів в РФ будь-який договір з росіянами буде дискримінаційним.

Яценюк після своєї панелі пішов на зустріч з філантропом Соросом. Відомо, що улюбленицею Сороса в Україні була Тимошенко. Арсеній Петрович не хоче її технічно витіснити і зайняти вакантне місце?

В опозиції вакантних місць не буває. У нас 137 депутатів, які не продалися, не злякалися. А альтернативи Тимошенко немає і не буде. І не важливо, де вона знаходиться. Вона досить стійко опонує владі, навіть перебуваючи у в`язниці.

Маша Міщенко

Джерело

peredplata