Портников: Проблема УПЦ МП не в тому, що це московська церква, а в тому, що це олігархічна церква

Портников: Проблема УПЦ МП не в тому, що це московська церква, а в тому, що це олігархічна церква

Фото: rian.com.ua

Заява Синоду УПЦ (МП) щодо кримінального провадження, пов’язаного з можливою причетністю народного депутата України Вадима Новинського до історії з тиском на покійного митрополита Володимира і позбавленням волі митрополита Олександра – подія воістину безпрецедентна.

Про це пише Віталій Портников, – повідомляє Інформатор.

Вперше в новітній історії України церква безцеремонно втручається у світське життя – втручається навіть не як церковна громада, а як політична організація. І з приводу, який безпосередньо пов’язаний з тиском на саму церкву – тиском, який у період правління Віктора Януковича могли помітити навіть люди, безмежно далекі від церковних інституцій.

Здавалося б, ієрархи УПЦ (МП) повинні були б бути зацікавлені не тільки в ретельному розслідуванні, але і в позбавленні від цього тиску. Але не тут-то було! Синод приймає заяву, яка краще, ніж будь-які свідчення, демонструє, що церква не тільки була, але і знаходиться під тиском.

Проблема УПЦ (МП) – аж ніяк не тільки в тому, що це – московська церква. Проблема УПЦ (МП) в тому, що це – олігархічна церква. Що вона знаходиться в нерозривному зв’язку зі своїми «спонсорами», які перетворили церкву з релігійної спільноти в бізнес-групу і політичне співтовариство.

Заява Синоду – це зовсім не заява церковної громади, чиї ієрархи думають про Бога і пастви. Це заява групи підприємців, які намагаються захистити одного зі своїх покровителів укупі з власними інтересами.

Якби Синод УПЦ (МП) називався б правлінням Союзу православних підприємців та активістів, його заява була б чесним документом людей, що захищають одного з членів правління від переслідувань влади, з якою організація веде політичну боротьбу.

Логіка цієї боротьби теж виглядала б зрозумілою: адже звернення намагається переключити увагу з одного з очевидних зловживань режиму Януковича на сучасні «переслідування віруючих», тобто складене як би не для українського парламентарія, а для російського телеглядача.

Все це було б зрозуміло і я не звернув би ніякої уваги на цей документ, як не звертаю уваги на численні пропагандистські агітки російських медіа та українських олігархічних ЗМІ. Але весь жах в тому, що звернення схвалено не політичною чи громадською організацією, а церковної інституцій і виглядає відвертою насмішкою не тільки над покликанням Церкви, але і над почуттями віруючих, багато з яких щиро шанують пам’ять покійного митрополита.

peredplata