У перший день весни в УНІАН зібралися моральні авторитети нації — представники ініціативної групи “Першого грудня”: кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Попович і Євген Сверстюк.
– Нас зібрала велика моральна криза, яку кожен з нас відчуває, – каже український дисидент, відомий громадський діяч Євген Сверстюк. – Гроші в гаманці є, а щастя нема… Ми обманюємо себе, коли вимірюємо наше життя від проголошення Незалежності. У День проголошення Незалежності нічого не змінилося. Залишилися ті самі люди, ті самі крісла, та сама школа, ті самі звички… Якщо ми хочемо встановити діагноз нашої хвороби, то треба починати не від 1991 року і навіть не від 1971 року. Наш діагноз — це криза людини, яка втратила дорогу… Є досягнення надзвичайно важливі. Ми ніколи не мали свободи слова — ми її маємо. Ми підслуховували інформацію через заглушування — ми маємо доступ до інформації. Ми діставали по блату якісь ганчірки з-за кордону – ми маємо зараз повен ринок всього. Зрештою, ми маємо можливість говорити правду і не мусимо брехати. Ми маємо можливість бути відкритими один до одного і не мусимо носити маску. Хоча деяким людям звісно подобається носити маску, брехати тощо. Гасло нашої ініціативи — вільна людина у вільній державі. Це людина без страху, яка усвідомлює, що вона несе божественний дар свободи волі, свободи реалізувати себе і творити добро. Власне, для того ми і зустрічаємося з журналістами, щоби вони спопуляризували ці ідеалістичні і немодні гасла. Тому що матеріалізм не потребує популяризації. А будителі духу потрібні в кожну епоху. Без них ми не прокинемося від того маразму, коли проголошена демократія, а нею користуються антидемократи.
Ініціатива “Першого грудня” намагатиметься переконати кожного українця, що від нього особисто дуже багато залежить і що “кожен має бути будителем на своєму місці”.
– Словом можна будити більше, ніж пострілом, – додає Євген Олександрович. – Постріл можна глушити, а слово буде. Нам би не хотілося, щоби знизу піднялася хвиля сліпого бунту і вбивств. Ми вступаємо в ту епоху, коли кожна людина повинна розв`язувати важке завдання — створювати моральну атмосферу в собі, в сім`ї, своєму середовищі.
Нагадаємо, до групи \”Першого грудня\” увійшли 11 представників національної інтелігенції: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський. Вони об`єдналися у відповідь на заклик предстоятелів українських церков спільно шукати відповіді на виклики сьогодення.
– Так сталося в нашій історії останніх десятиліть, що ми почали шукати щось, йти кудись, але зайшли в глухий кут, – розповідає Блаженнійший Любомир Гузар. – Замість йти вперед і до кращого, щонайменше топчемося на місці, а може й гірше – йдемо немовби взад. Наше головне завдання — поправити напрямок нашого руху, щоби стати на шлях праведний. Нас четверо, але ми хочемо одним серцем і одними устами висловити те, до чого нас закликали, що ми зобов`язались зробити і що ми хочемо поширити на всіх громадян, які бажають справжнього розвитку України.
Мудреці апелюватимуть до пересічних громадян, а не до політиків. Як зазначив Іван Дзюба: йдеться не про діалог з владою, а про діалог із суспільством. Бо суспільство має контролювати владу, але українські можновладці цього не розуміють.
– Дуже трудно говорити з глухими людьми. Я сам трошки глуховатий, – з посмішкою зазначає Кардинал. – Розмова з тими, що є при владі, почнеться тоді, коли буде з ким говорити. Коли будуть люди, які хочуть говорити, в яких вуха і серця відкриті. І дай Боже, щоби такий момент настав чим скорше.
Представники “Першого грудня” не проти опікуватися і проведенням наступних парламентських виборів, точніше стежити за тим, щоб вони були чесними. Проте інтелігенти розуміють, що це величезний шмат роботи.
– Ми можемо подивитися на нашу політичну боротьбу з різних позицій: правових, економічних, але, як правило, ніхто не дивиться з точки зору порядності поведінки депутатів, політиків. Саме з неї нам слід було дивитися на ті судові процеси, які пройшли і проходять на наших очах, – переконаний філософ Мирослав Попович. – Нам треба дивитися на зрушення в парламенті. Перетворення парламентарія на тушку є не стільки політичним актом, скільки актом моралі, чи краще сказати аморальним актом. І хотілося, щоби після виборів до парламенту, там крім позиції правих, лівих, консерваторів, лібералів над усім домінувала позиція чесності і непідкупності. Щоб була створена атмосфера, за якої було б неможливим обіг тушок. Ми все таки політична група, хоча і не претендуємо стати політичною партією. І у нас є один недолік — ми всі сивобороді. Але в цьому позитивний бік, бо ми вже ні на що не претендуємо, ні на які високі державні посади.
Ми поцікавилися у цієї четвірки мудреців, у який спосіб можна відродити мораль і духовність в суспільстві, і політикумі зокрема, і як зробити так, щоб явище тушканізації щезло, і що б вони порадили українцям напередодні виборів: кому віддати голос, аби знов не помилитися?
– Я вчительський син і починав кар`єру в школі. Я бачу два наймогутніших класи в нашому суспільстві — це вчителі і медики, – каже Мирослав Попович. – І мені хотілося б, щоб цей наш рух зачепив саме глибинний районний масив, щоби ті люди, які є носіями інтелігентності і моральності на місцях, організували власні круглі столи. Будуть вибори, будуть залучати вчителів і всіх інших, щоб фальсифікувати результати. Уявіть, який це буде масштаб по всій країні. Як дати відсіч цій хвилі неправди? Єдиний шлях – щоби люди в районному центрі і селі повірили, що в їх руках майбутнє і вони можуть щось зробити. Є такий англійський анекдот. Коли Робінзона знайшли, приїхала експедиція і бачить, що в нього три будинки. Його питають, навіщо три. А він каже: перший дім – в якому живу. Другий – це клуб, куди я ходжу. Третій дім — клуб, в який я ні за які гроші ходити не буду. В кожної людини має бути такий “клуб”, в який вона ні за які гроші не піде.
– Не треба недооцінювати силу слова, – зауважує Любомир Гузар. – Цитуємо нашого поета: “я на сторожі коло їх поставлю слово”. Ми знаємо, яку роль відіграли в нашому житті і Шевченко, і Шашкевич, і всі інші. Не вистачить просто сказати слова, мусить бути і примір, переконання, що це варто робити. Нам треба діяти за допомогою слова і приміру. Не весь нарід спить, але дуже багато з тих, хто хотів би щось зробити, не знає, що і як робити. Є сила, яку треба оформити, скерувати, якій треба помогти діяти, але не насильно, а благородно.
– На наших очах ще до виборів відбувається підкуп, – каже Євген Сверстюк. – Ми байдуже реагуємо. Потім механізмом демократії користувалася абсолютно смішна людина Черновецький. Ми бачили, дивились і мовчали. Зараз пропонують рух “антикаша”, щоби реагувати на прояви підкупу, який вже є зараз. Той самий Довгий вже організовує в Дніпровському районі. Якщо не будемо реагувати, те саме повторюватиметься.
– І як не помилитися з вибором?
– Треба дивитися, чи людина совісна, чи людина декларує правду чи є правдивою. Вічний критерій — це не що говорить, а що робить.
– Ви сьогодні бачите політиків, яким можете довіряти? – уточнюємо у пана Сверстюка.
– Так, я бачу таких людей, яким я вірю, у яких є щось святе.
5 квітня учасники ініціативи \”Першого грудня\” скликають Національний круглий стіл. Передбачається, що участь у ньому візьмуть знакові постаті з різних суспільних сфер. Кажуть, добирати будуть не ораторів, а людей, які вміють щось робити, знають, як це робити і які “можуть урухомити приспані сили суспільства”.
– Одна з цілей круглого столу — спробувати повернути людей до справжніх цінностей, – зазначає Євген Сверстюк. – Нам повертатися до справжніх цінностей цікаво, тому що ми знаємо точно, які ці цінності є і яких нам бракує. Нам треба повернутися до закону і до правди, які у нас були заборонені.
Анна Ященко
peredplata
