Наш власний кореспондент Ростислав Демчук передає з Брюсснля:
-Українські журналісти, телемитці пам\’ятають наші протести і бойкот щодо антиукраїнського пропагандистського фільму Поля Морейри «Україна: маски революції». У фільмі він зобразив активістів Майдану затятими неонацистами і фашистами. До критики на адресу кінопасквілю Поля Морейри долучилася й низка французьких журналістів. Чимало кінозалів і телеканалів відмовились його демонструвати.
\”Зокрема журналісти, які працюють в Україні, надіслали відкритий лист директору каналу, висловивши невдоволення тим, як стрічка перекручує події.
Цей лист надто важливий, аби не навести бодай кілька уривків з нього.
«Всі ми – репортери, яким регулярно доводилося працювати в Україні. Одні – постійні кореспонденти в Києві та регіоні, інші – часті спецкори. Статті, радіо, телебачення та фото – ми всі були там під час революції на Майдані, анексії Криму та війни на Донбасі.
У нас десятки пар очей і вух, блокнотів, ручок, камер і фотоапаратів. Ми в своїй більшості володіємо російською мовою, рівною мірою любимо росіян і українців, намагаємося насамперед бути журналістами.
1 лютого (2016 року) ми були вражені документальним фільмом Поля Морейри «Україна: маски революції» в рамках «Спеціального розслідування» на Canal+. Причому це стосується не самої теми фільму. У цьому фільмі нас глибоко вразила відсутність перспективи в складному питанні, яке йде корінням в глибини російсько-українських відносин. Плутанину, яка слідує за цим, посилює низка фактичних помилок, неперевірених відомостей, а також спрощень і маніпуляцій з монтажем.
Хіба можна мовчати з приводу використання недатованих кадрів з YouTube, на яких неонацистська хода представляється як епізод революції? Або ж з приводу приблизних оцінок політичних позицій ключових персонажів демонстрації?
Головний виверт цього фільму полягає в поданні воєнізованих груп головною рушійною силою української революції. Вони були зброєю народного руху, який спирався на власний громадянський сенс. І набрали чинності вже пізніше, у відповідь на російське вторгнення до Криму і сепаратизм на сході країни.
«Ми з жалем вимушені визнати, що Поль Морейра займається тим, що сам колись критикував в інтерв\’ю l\’Humanité – займається «чорно-білим» поданням історії» .
Загалом лист великий та глибокий. В ньому згадується і анексія Криму, і мовне питання, і події в Одесі 2 травня 2014 року. З повним текстом листа та з прізвищами 18 підписантів можна ознайомитися на французькому сайті Teleobs (http://teleobs.nouvelobs.com/…/lettre-ouverte-a-paul-moreir…)\”, – зазначає українська журналістка Наталія Лебідь.
А ось як потрапила у пастку Поля Морейра і тепер судиться з ним українська журналістка, перекладач Анна Чесановська-Жайяр ( Anna Jaillard Chesanovska).
Про це вона розповіла сама: http://glavcom.ua/…/maski-moreyri-chomu-francuzkiy-dokument…
peredplata
