Лічені дні залишилися до 18 березня – дня, коли в Росії відбудуться вибори президента. \”Виборами\” їх назвати важко: результати відомі заздалегідь. На вищій державній посаді залишиться Владимир Путін, що фактично перетворився на чергового \”вождя\”, керуючи державою 18 років поспіль. Офіційна пропаганда нині всіляко розписує його \”великі перемоги\” за цей час. Тож спробуємо і ми розглянути їх неупереджено.
Бездарні війни
Прийшов Путін до влади під час кривавого конфлікту на Північному Кавказі, і пропаганда представляє його \”переможцем у Другій чеченській війні\”. Проте у тій м\’ясорубці перемололи сотні тисяч людських життів, і після війни Москва фактично платить чеченському диктатору Рамзану Кадирову величезну данину. А справжнього миру в регіоні так і нема: у теплу пору року активізуються повстанці у Чечні, Дагестані, Інгушетії.
У 2008 році Росія розв\’язала війну проти Грузії, внаслідок якої Тбілісі втратив контроль над Абхазією і Південною Осетією. Колишні автономні утворення у складі Грузії за підтримки Кремля проголосили себе \”незалежними державами\”, невизнаними у світі. А їхня підтримка тягарем лягла на російський бюджет, і особливої користі від таких маріонеток росіяни не відчули.
А 2014 року Путін ув\’язався у широкомасштабну авантюру в Україні. Вкрав Крим, отримавши натомість міжнародні санкції. Ще й спровокував бойові дії на Донбасі, які вимагають від РФ серйозних затрат різноманітних ресурсів і засуджуються багатьма країнами. Замість швидкої перемоги отримав затяжний військовий конфлікт, вибратися з якого все важче.
Втягнув Путін свою державу також у сирійську війну, намагаючись зберегти контроль над джерелами нафти у регіоні й не втратити останнього союзника на Близькому Сході. Несподівано для себе нарвався на справжній спротив і отримав по зубах від американців, ще й зіпсував відносини з Ізраїлем. Хотів \”маленьку переможну війну\” для зміцнення свого режиму, а має безперспективне кровопролиття. Отакий він \”великий полководець\”.
Небезпека міжнародної ізоляції
Агресивна зовнішня політика Путіна наштовхнулася на опір світового співтовариства. Росія отримала відчутні економічні санкції з боку США і ЄС, що відсторонюють її від сучасних технологій і провокують зростання традиційної російської відсталості. Кремль намагається чисто чекістськими методами протидіяти несприятливим для себе тенденціям, підкуповуючи або залякуючи західних політиків. Втім, санкції лише зростають, а не зменшуються.
Вже у ході нинішньої виборчої кампанії Путін вдався до звичного шантажу, заявивши про наявність у Росії нової ракетно-ядерної зброї, здатної подолати систему протиракетної оборони НАТО. Але США спокійно відповіли, що мають достатні сили для захисту себе і своїх союзників. Лише натякнули на новий виток гонки озброєнь, який Москві аж ніяк не виграти.
Днями Москва переконалася у неефективності своєї традиційної зброї шантажу – перекриття газового крану. Припинення постачання російського газу в Україну не викликало колапсу нашої країни, але стало уроком для тих країн, які раніше підтримували будівництво нових російських газогонів \”Північний потік – 2\” і південного, через Туреччину. Небезпека залежності від російського газу була продемонстрована наочно, що призвело до зростання антипутінських настроїв у світі.
Регрес і деградація країни
За час правління Путіна у різних сферах життя Росії відбулися зміни на гірше. Зростає її відставання у розробці й запровадженню високих технологій від найбільш розвинутих держав. Країну масово покидають талановиті вчені, добре освічені люди. Наука і освіта швидко деградують. Путінській владі не потрібні люди, здатні мислити самостійно – її опора зовсім інша: сіра маса, легко керована пропагандистами. Справжніх успіхів в РФ добилися політичні технологи і психологи, які розробили дієві технології управління масами.
Путінська пропаганда виявилася ефективнішою за геббельсовську. Чимало взято з арсеналу нацистів. Як Гітлер заявляв про \”захист зарубіжних німців\”, так Путін \”захищає російськомовних\”. Гітлерівська пропаганда ставила німців вище всіх народів, путінська ж приписує росіянам чесноти, яких не мають інші. Нацисти будували \”Третій Рейх\”, путінці будують \”Русскій мір\”. Великодержавний шовінізм в сучасній Росії вже не маскується під \”пролетарський інтернаціоналізм\”, як в СРСР, а виступає відкрито і агресивно У поєднанні з мракобіссям найвідсталіших гундяєвських попів він стає основою державної ідеології. А в поєднанні з \”побєдобєсієм\” така ідеологія є виправданням агресивних воєн і ненависті до всього світу.
Під час правління Путіна ідеалом для його режиму стало відродження імперії, тому росіян виховують на ідеях ліквідації незалежних держав, які розвиваються після розпаду СССР. А це означає безперервні війни і подальшу деградацію Росії. Казками про путінські \”перемоги\” годують обдурених і обкрадених людей. Життєвий рівень простих росіян знижуються, а статки самого Путіна та його оточення зросли до фантастичних цифр.
Вічно це продовжуватися не може. Росія котиться назад, і процес цей прискорюється. Її нинішні правителі перетворюються на найбільшу небезпеку нормального розвитку людства. А це означає, що путінський режим рано чи пізно мусить відійти у минуле. Найкращий варіант, коли його викине на смітник історії сам російський народ. Проте спочатку росіяни мають звільнися від отруйних чар шовіністичної путінської пропаганди, що є дуже непростою справою. Цьому особливо сприяють провали зовнішньої й внутрішньої політики \”національного лідера\”, що позначаються на якості життя рядових громадян РФ. Процес може піти значно швидше, коли зросте міжнародна ізоляція Кремля, і поразки росіян у війнах вже не можна буде приховувати.
Ігор Буркут, політолог
peredplata
