фото Главком
Минулого тижня сталася подія, яку у світі оцінили як \”історичну\”: вперше за 65 років лідер КНДР відвідав Південну Корею для зустрічі з президентом Республіки Корея. 27 квітня вони провели переговори, в яких домовилися підписати мирний договір замість давнього перемир\’я, що остаточно завершить війну 1950-1953 р. А також заявили про своє бажання позбавити Корейський півострів ядерної зброї. Далеко не всі у світі повірили, що північнокорейський диктатор Кім Чен Ин насправді повністю зробить те, що обіцяв.
Головна мета диктатора – вийти з міжнародної ізоляції
КНДР у сучасному світі вважається країною-ізгоєм. Її керівництво постійно погрожувало застосувати збройну силу для вирішення своїх зовнішньополітичних проблем і навіть створило власну ядерну зброю й балістичні ракети, здатні доставити її до території США. Адже саме Сполучені Штати Америки сімейство Кімів, що вже понад сімдесят років править Північною Кореєю, вважає своїм головним ворогом. Американські війська знаходяться на півдні Корейського півострова, заважаючи Пхеньяну \”возз\’єднати обидві Кореї\” за допомогою сили. Як спробував зробити це у далекому 1950 році дідусь нинішнього диктатора \”маршал-вождь\” Кім Ір Сен, колишній капітан Червоної армії і вірний сталініст.
Сімейка цього \”вождя\” відтворила сталінську модель в КНДР, загнавши свою країну в міжнародну ізоляцію. Мілітаризація всього життя, культ лідера і його родини, дуже низький життєвий рівень більшості населення і контрастне з ним благоденство неконтрольованої народом номенклатури, – ознаки такої моделі. Північну Корею у світі сприймали як небезпечного і непередбачуваного гравця, від якого можна було очікувати що завгодно. Відтак ця держава опинилася у міжнародній ізоляції, проти її керівництва було введено міжнародні санкції. А це ще більше віддаляло її від решти світу.
Офіційний Пхеньян вирішив налякати всіх і кинув всі свої сили на розробку зброї масового ураження. Він досяг своєї мети. На полігоні в Пунгері було проведено шість підземних ядерних випробувань, які засвідчили: Кім Чен Ин отримав боєголовки, кожна з яких здатна знищити ціле місто. Паралельно створювалися ракети для доставки цієї зброї за призначенням. Північні корейці освоїли виробництво навіть стратегічних ракет, здатних досягти американської території, що підтвердили їхнім випробуваннями в океані. Три успішні запуски викликали велику тривогу у Вашингтоні. Керівництво США негайно попередило Пхеньян, що у разі застосування північнокорейцями КНДР ядерної зброї ця країна буде миттєво стерта з лиця землі. Ситуація швидко загострювалася, тривога у світі зростала. Адже слідом за агресією Путіна в Україні й Сирії, що може привести до Третьої світової війни, з\’явилася нова реальна небезпека глобального конфлікту.
І тут Кім Чен Ин несподівано оголосив про припинення випробувань ракетно-ядерної зброї й продемонстрував свою готовність до нормалізації відносин з Південною Кореєю і США. Одночасно керівництво КНДР заявило, що у внутрішній політиці бере курс на швидке зростання життєвого рівня свого населення. Фахівці оцінили такий поворот, як бажання Пхеньяна вийти з міжнародної ізоляції й забезпечити розвиток свої країни на основі включення в світову економіку.
Диктатор приміряє тогу миротворця
Такі заяви лідера КНДР викликали позитивний резонанс у світі. Згоду на зустріч з Кім Чен Ином дав президент США Дональд Трамп. Попередньо північнокорейський лідер відвідав Пекін – свого головного союзника. Видно, позиції керівників КНР і КНДР було узгоджено, що дозволило провести довгожданий саміт двох Корей. Глави двох корейських держав зустрілися біля демаркаційної лінії, що розмежовує КНДР і Республіку Корею, але з південнокорейської сторони. Кожен їхній крок уважно відслідковували фотокореспонденти і телеоператори, фіксуючи історичну подію. Обидва лідери всіляко демонстрували приязнь, широко посміхаючись і потискаючи один одному руки.
ЗМІ особливу увагу звертали на символічні заходи. Так, два глави корейських держав разом \”посадили сосну миру\”, фактично лише підсипавши трохи землі і поливши дерево, яке зародилося із зернятка у 1953 році – коли було підписано перемир\’я після кривавої війни початку 50-х рр. Романтики та ідеалісти із сльозами на очах спостерігали за цим дійством. А суворі реалісти одночасно проводили у Сеулі демонстрацію під гаслом \”Час бомбити Північну Корею\” – вони не повірили жодному \”миротворчому\” слову Кім Чен Ина. У демонстрації, разом з молоддю, взяли участь старенькі ветерани корейської війни. Добре освічена південнокорейська молодь вважає, що не можна вірити \”мирній\” фразеології диктатора, якому потрібно лише зберегти свою владу. Нинішня його \”миротворча\” діяльність спрямована на здобуття симпатій світової громадськості і доступ до ресурсів Заходу, необхідних для подолання Північною Кореєю свого відставання від розвинутих держав.
Ким Чен Ин пообіцяв своєму південнокорейському колезі Мун Чже Іну ще нинішнього року закрити свій ядерний полігон. Спеціалісти же вважають, що полігон поставлять на консервацію до більш сприятливих часів: для його справжньої ліквідації необхідно підірвати підземні тунелі, де відбуваються ядерні випробування. А цього не зроблено. КНДР вже володіє технологіями виробництва ракетно-ядерної зброї й може обійтися без нових її випробувань. Можна згадати, що ядерні держави Індія й Пакистан не проводять таких випробувань з 1988 року, але від самої зброї не відмовилися. У світі відомий лише один випадок такої відмови – коли Україна обміняла свою ядерну зброю на дешевий папірець, підписаний у Будапешті \”гарантами недоторканості державних кордонів\” нашої країни. Один із підписантів – Росія – ці кордони грубо порушила, а інші підписанти висловили з цього приводу \”глибоку стурбованість\”. Другий раз на такі граблі навряд наступить будь-яка держава.
Неоднозначно сприйнято у світі й слова Кім Чен Ина про плани об\’єднання двох корейських держав. Особливої пікантності їм додали повідомлення російських засобів масової інформації про те, що Москва прагне \”посприяти об\’єднанню Кореї\”. Як виглядає подібне московське \”сприяння\”, світ мав змогу переконатися не раз.
Позитивним є лише те, що напруга в регіоні після зустрічі Кім Чен Ина і Мун Чже Іна помітно зменшилась. Хоча тільки конкретні кроки, спрямовані на денуклеаризацію півострова, здатні вселити справжній оптимізм. Наразі все це більше нагадує добре продуману гру на публіку, ніж справжній рух у напрямку ядерного роззброєння і встановлення міцного миру на Корейському півострові.
peredplata
