Заставнівські хруні

Заставнівські хруніЗнову Заставна дала про себе знати. Вона зганьбилася на всю Україну. Недавно там катюган Бойчук зі своєю сім’єю катував рибалок і був засуджений на 5 років тюрми (умовно). А тепер як і тоді депутати райради знову обрали собі голову з тих, хто у партії регіонів – Марину Лєваніну.

І хоча у Заставнівській районній раді 48 депутатів з 68 представляють демократичні сили, голосують вони за партію регіонів. Та й за чорта лисого вони б голосували, якби той їм посаду дав.

Першим іудою Заставнянським знову змалювався Леонід Гольцов. На засіданні фракції щодо підтримки на голову представниці партії регіонів Льонька-хрунь (див. тлумачення нижче) разом з Капіцьким хрунем (на світлині) переконували всю фракцію партії «Наша Україна», аби вона любила регіонів. А за це, подейкують, Льонька-хрунь отримає посаду заступника голови Заставнівської райдержадміністрації.

З боку ВО «Батьківщині» хрунем з досвідом виступив Іван Ковалюк. За зраду він посів посаду заступника голови районної ради.

І тішиться цим, і радіє з цього. А його лідер Юлія Тимошенко у той час вмивається гіркими сльозами у в’язниці.

Як заставнівська земля носить цих зрадників?! Як заставнівські люди ще здороваються з ними?! Якби їх знала і бачила легендарна Артемізія Галицька (див. нижче), яка поплатилася життям за Україну, то знову й вистрілила собі у голову.

І тепер зрозуміло, чому на Заставнівщині виникають катюгани-бойчуки. Бо там живуть продажні хруні Капіцькі, Гольцови, Ковалюки. І вони керують людьми.

Хрунь (за Вікіпедією) — лайливе прізвисько підлої, продажної людини, запроданця. У Галичині використовується щодо виборних осіб, які зрадили своїх виборців. Походить від історичної особи Прикарпаття — Микити Хруня, який зраджував своїх виборців у 19 столітті.

Микита Хрунь був депутатом Галицького сейму від Отинійського виборчого округу у 1860—1880 рр. Хоча на словах пропагував ідеї захисту селян, після обрання обстоював інтереси польських поміщиків. Зраду Микити Хруня розголошував і висміював тогочасний сатиричний журнал «Страхопуд». Цей же журнал поширив використання імені Хруня як ярлик і прізвисько шодо інших зрадників виборців. Микиту Хруня згадує Іван Франко в оповіданні «Свиня», яке побачило світ 1890 р. Прізвисько набуло широкого вжитку, особливо під час австрійської та польської окупації. Зараз використовується щодо зрадливих обранців, увійшло у літературну мову також у сенсі підлої, підступної людини.

Артемізія Галицька («Мотря») (1912, Садагура Буковина — †1985 Дудінка, Росія) — політичний та військовий діяч, голова проводу ОУН Буковини та Бесарабії (1943—1944 рр.) 27 грудня 1944 року, переходячи від села до села в Заставнівському районі, невелика група підпільників на чолі з Мотрею попала в більшовицьку засідку й прийняла нерівний бій. Поранена Мотря, щоби живою не потрапити до рук ворога, вистрелила з пістолета собі в голову.

Джерело

Світлина