Зі Сталіним нині хіба що комуністи все ще нерозлучні, і носяться зі своїм ідолом, як дурень із писаною торбою. Чого вартий лише обезглавлений а потім відновлений пам’ятник великому вождеві встановлений ними у Запоріжжі. Його другу появу місцеві патріоти привітали величезним плакатом, на якому було зображено Сталіна над купою черепів і Гітлера, який обурюється: «Я теж убив мільйони українців, поставте і мені пам’ятник».
А ось у Тернополі міськрада на повному серйозі обговорює пропозицію встановити пам’ятник Сталіну з Гітлером. За ескізами митців обидва будуть стояти на колінах перед українським народом. На монументі, який меценати планують спорудити поблизу меморіалу жертв політичних репресій, буде табличка з текстом договору від 28 вересня 1938 року «Про дружбу», підписаним цими тиранами. Пам’ятник матиме назву «Кати українського народу» і нагадуватиме страшні злочини комунізму та фашизму, які вбили й замордували половину населення України.
А на початку травня в Україні з’явилися оголошення, розповсюджені нібито прес-службою Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків), що ця послідовниця КПРС має намір 7 травня встановити одночасно у кількох наших містах пам’ятники Йосипу Сталіну. Повідомлення ошелешило перш за все українських комуністів, які про такий намір ні сном ні духом нічого не знали.
Та у призначений день, як і було обіцяно, такі пам’ятники в людський зріст з’явилися у Києві, Львові та Одесі. Схожі вони були чи то на примітивні моделі монументів чи просто на опудала вождя. Голова із пап’є-маше, дерев’яний каркас, шинеля, і все це пофарбовано у бронзовий колір. Затію цю придумали й реалізували активісти партії «Братство», яку очолює відомий політик, громадський діяч і журналіст Дмитро Корчинський. За їх словами, пам’ятники зробили з «підручних матеріалів», кожен із них обійшовся у 500 грн. Але вигадники зробили скульптури європейського штибу. Це своєрідні аналоги брюссельського пісяючого хлопчика (Manneken Pis). А щоб Сталін, який нібито справляє нужду, був схожий на діючий фонтан, автори прилаштували в пам’ятниках пляшки, із яких через трубку текла вода.
У Києві пісяючий Сталін, встановлений у бюветі на вулиці Братській, протримався десь із півгодини. Міліція вилучила пам\’ятник, бо він нібито порушує правила благоустрою міста. Заарештувати організаторів акції правоохоронці не наважилися, бо надто вже багато було тут представників ЗМІ, яким витівка «Братства» дуже сподобалася.
У Львові місцеві комуністи протестували проти відкриття такого пам‘ятника. А коли покривало було знято, претензії мав лише у начальника місцевого райвідділу міліції. Він, як Чінгачгук, кинувся на скульптуру, повалив її та став бити Сталіна ногами, вигукуючи, що скоєно злочин. Про що саме йшлося: про злочини Сталіна, чи про встановлення йому пам‘ятника, з‘ясувати не вдалося, оскільки міліція відтіснила журналістів від Сталіна.
Найдовше протримався пісяючий Сталін в одеському парку над морем біля древньої Карантинної фортеці. Упродовж кількох годин журналісти й жителі міста, які прийшли на відкриття пам`ятника, по-одеськи радісно милувалися творчою акцією, вітали авторів, фотографувалися на згадку про цю подію. А десь о другій годині дня прибули представники міського управління охорони культурної спадщини і топонімічної комісії і наказали правоохоронцям прибрати геть пам’ятник Сталіну, бо дозволу на його встановлення міськрада не давала.
Отак з опудала Сталіна поглузували не лише жителі трьох міст, а і численні українські телеглядачі, яким того ж дня було показано відео й фоторепортажі. Майже всі сприйняли цю неординарну акцію як художній жест, спрямований на розвінчання культу перемоги одних окупантів над іншими. Це особливо актуально виглядало у переддень 9-го травня, коли дехто звик ушановувати Сталіна як організатора великої перемоги.
А партія «Братство» у своєму коментарі наступного дня зауважила столичним представникам служби благоустрою, які стали головними противниками пам‘ятника «Пісяючий Сталін», що в них мала б боліти голова на фоні чого будуть фотографуватися вболівальники Євро-2012, що приїдуть в Україну. Пам‘ятник, що його «Братство» подарувало громаді міста Києва, знесено. І це замість того, щоб виділити грант на добудову скульптурної композиції, допомогти з постійним підведенням води. Шкода, що через неймовірно низький культурний рівень чиновників місто вкотре втрачає туристичний потенціал, зауважило «Братство» Д.Корчинського.
Сергій Горицвіт
На світлині: пісяючий Сталін в Одесі.
peredplata
