Увага світу нині прикута до подій на півночі Сирії, де турецька армія розпочала операцію “Джерело миру”, спрямовану проти курдських збройних формувань, яких Анкара вважає “терористами”. Ця операція готувалася давно, а початок її пов’язаний з тим, що США вивели свої війська з того регіону. Раніше вони разом з курдами воювали проти так званої “Ісламської держави”, і курди вважали американців своїми вірними союзниками. Українцям варто врахувати чужий досвід, щоб не покладати зайвих надій на інші держави, які ми вважаємо союзними.
Передісторія курдської проблеми
У сучасному світі проживають десятки мільйонів курдів – точної їх кількості не знає ніхто. Найбільші курдські громади сконцентровані у Туреччині, Сирії, Іраку й Ірані. Впродовж довгого часу цей народ веде боротьбу за створення власної держави, але наштовхується на рішучий опір тих держав, на території яких проживають його представники. Правда. їм вдалося створити свою автономію в Іраку, подібну спробу вони здійснили і на півночі Сирії. І все ж повноцінної держави курди ще не мають.
Офіційна Анкара довго не визнавала курдів окремим народом і заперечувала їхнє право на створення власної держави. У відповідь Курдська робітнича партія, що нелегально діяла в Туреччині, розгорнула справжній терор проти державних чиновників, військових і поліцейських. А турецькі власті оголосили цю партію “терористичною організацією” і розпочали репресії проти її членів.
Слід сказати, що Робітнича партія сповідує крайньо ліву ідеологію, близьку до китайського маоїзму. Вона користується симпатіями лівих політиків в Європі, має певну підтримку і серед членів демократичної партії США. В часи СССР цю частину курдського руху підтримувала Москва, надаючи їй відчутну допомогу. Але після розпаду СССР ситуація змінилася докорінно, і Москва на вимогу Туреччини віддала їй лідера Робітничої партії Оджалана. Турецький суд відправив його за грати пожиттєво. А курди звинуватили Москву у зраді.
Курдські політики переорієнтувалися на Захід, почали використовувати демократичну риторику. Ліберально налаштованому західному суспільству це сподобалося. До того ж, у курдському суспільстві, на відміну від традиційного ісламського, жінка має значно більше прав. В курдському ополченні служить чимало жінок, і західному суспільству це також подобається. Правда, за словами про “цінності демократії” там приховується зовсім інше, але звичайний західний обиватель глибоких знань справжнього стану відносин у курдському суспільстві не має. А засоби масової інформації досить поверхово висвітлюють те, що там відбувається.
Роль курдів у розгромі ІДІЛ
Створення Ісламської держави (ІДІЛ) курди сприйняли як серйозну загрозу власному існуванню. Тому їхнє збройне ополчення вступило в бої з радикальними ісламістами, і добилося певних успіхів. З усіх сил, що на Близькому і Середньому Сході підключилися до цієї боротьби, саме курдські збройні формування виявилися найбільш ефективними. Відтак Сполучені Штати Америки, які відправили свої збройні сили для розгрому ІДІЛ, вступили в союз з курдами. Спільними зусиллями американскої армії та курдськосго ополчення було досягнуто значних результатів.
Радикальних ісламістів громили у боях, витискали їх із захоплених раніше ісламістами територій, захоплювали у полон значну частину терористів і тих, хто їх підтримував. У населених пунктах, які контролювало курдське ополчення, створювали місця ув’язнення полонених. На півночі Сирії існує кілька таких місць, в яких утримуються тисячі ув’язнених.
У період спільної боротьби проти ІДІЛ курди були потрібні американцям. США постачали їм зброю, фінансували їхні збройні формування, стримували свого союзника по НАТО – Туреччину – від рішучих дій проти “терористів з Робітничої партії”. Курдські політики наївно повірили, що так буде і надалі, тому заспокоїлися і дещо розслабилися. Проте ІДІЛ зазнав поразки і розпався, американці ж втратили будь-які стимули надалі підтримувати курдів. Без попередження вони почали виводити свої війська з території, контрольованої курдами. А Туреччина, скориставшись сприятливими обставинами, ввела туди свої війська і вдарила по курдах.
Надіятися лише на себе
Курдське ополчення не може на рівних протистояти добре підготовленій турецькій регулярній армії. З перших днів операції турки просуваються вглиб чужої території, де планують створити зону безпеки для себе вздовж державного кордону. Мають вони ще один важливий план: переселити на територію, звідки витіснено курдів. не менше 2 млн. біженців, які втекли від жахів громадянгської війни у Сирії. Курди опинилися у дуже складній ситуації Вони мусили звернутися до сирійського диктатора Башара Асада, проти якого також донедавна боролися, із закликом надіслати урядові війська для захисту сирійської території. Війська і справді рушили у напрямку кордону з Туреччиною. Втім оглядачі вважають, що турецько-сирійської війни не буде – мовляв, існують таємні домовленості Анкари з Дамаском про вирішення курдської проблеми – Башар Асад вважає курдів “сепаратистами”.
Курдське керівництво шукає можливостей домовитись і з Москвою – саме вона стоїть за Башаром Асадом. Але і Туреччина зацікавлена у певній допомозі Росії. З цієї точки зору дехто з оглядачів розглядає недавнє прийняття президентом Туреччини Ердоганом російської делегації, до складу якої входили і делегати від Криму. А саме Анкара послідовно і демонстративно захищала кримських татар, не визнаючи Крим “частиною Росії”. Якщо її політика у цьому важливому для України питанні змінилася, нам нічого доброго очікувати від цього не слід.
У найскладнішій ситуації опинилися курди. Їхній приклад засвідчує: не варто покладати зайвих сподівань на союзників, треба самому бути готовим до рішучого опору противнику. Кожна країна виходить насампееред зі своїх національних інтересів, і коли вони змінюються, то неминучою є і зміна союзників. Курди багато декларували свою відданість принципам демократії і використовували ту ж фразеологію, що використовують європейські політики. Але коли вони опинилися у справжній скруті, європейці лише висловили “глибоку занепокоєність” і пообіцяли ввести санкції проти Туреччини. Їй вже офіційно перестали продавати європейську зброю. Але існує “чорний ринок” зброї, де все це можна купити, що турки і робитимуть.
Американський президент Трамп, у свою чергу, пообіцяв “зруйнувати турецьку економіку”, якщо турки перейдуть “червону лінію”. Але це лише слова, ще невідомо, якими будуть дії. У будь-якому випадку, якщо курди не зможуть захистити себе самі, вони втратять чималі території, які Туреччина негайно заселить сирійськими біженцями, остаточно витіснивши звідти курдське населення. Українці мають зробити практичні висновки з того, що відбувається у нас на очах. У світі поважають сильних, і лише сильні здатні себе захистити. Сподівання на союзників призведуть лише до глибоких розчарувань, і все одно доведеться самому озброюватися і вчитися воювати, щоб не вратити своє і примусити ворога відступити.
peredplata
