За дуже короткий час при владі «Слуги народу» перетворилися у «Панів народу». Вони вже панують в Україні скрізь і всюди. Проблеми народу для них уже не є пріоритетними. Президент піариться, парламент робить вигляд, що приймає порядні закони, уряд створює видимість активної праці на благо народу і України.
Насправді країна стала на межу дефолту. І сам Коломойський переконує всіх, що дефолт – це манна небесна! Ми заходимо у зиму. І що там бачимо? Тарифи знизилися? Ні!
А що казав кандидат у президенти Зеленський?
– Знизимо тарифи.
А що казали кандидати у депутати, які себе називали «слугами народу»?
– Ми для народу знизимо тарифи.
Казав пан: «Кожух дам!». Тепле його слово…
І, як грім серед ясного неба – «формула Штайнмаєра». Щось там Кучма підписав у Мінську, Зеленський про щось поговорив з Путіним по телефону…. І понеслося містами і селами: «Капітуляція!», «формула Путіна!», «Росія окуповує Україну!» і т. д.
Опозиційні політики швидко зорієнтувалися у протестних настроях людей. І почали їх виводити на майдани. Донбас – це кровоточива рана України. Вона болюча і небезпечна. Тому до проблеми Донбасу підходити треба з великою обережністю. Ніби як хірург зі скальпелем до свіжої рани на тілі. Трохи не там врізав – і відразу завдав болю і роз’ятрив рану ще більше.
Хтось щось Зеленському підказав – і він врізав по живому «формулою Штайнмаєра». За лічені години тисячі людей зібралися на майданах. Чи не вперше президент і його команда відчули силу народу. Спочатку зробили вигляд, що нічого не сталося. А згодом відволікли увагу 14-годинним марафоном із ЗМІ. Зеленський таки зумів відволікти увагу протестних сил від майданів. І якийсь час у суспільстві точилися дискусії, хто переміг: президент чи журналісти.
Мої колеги таки перемогли. Від часів високих рейтингів Зеленського сталося падіння – 7 відсотків. Хтось каже, що це мало. То є правда. 7% різкого зменшення довіри свідчить про те, що у суспільстві різко міняється ставлення до Зеленського. Великі надії не виправдалися. Люди почали не довіряти президентові та особливо – його команді. Лунають уже на майданах: «Геть Зелю!», «Геть Богдана!». Нагадуємо, що ще не настали холоди, і ми не знаємо, які тарифи будуть на газ та електроенергію.
Українці стривожені тим, що наш президент категорично відмовився оприлюднити свої розмови з президентом Путіним. Він послався на те, що не може зашкодити обміну полонених, визволенню в’язнів з тюрем Росії і т. д.
На Покрову і День захисника Вітчизни 14 жовтня у Києві спочатку зібралося 6 тисяч людей (за даними Авакова). Хоча ця цифра могла бути у рази більша. Потім ще десятки тисяч на різних майданах і вулицях.
Прийшли не тільки опозиційні політики , а й воїни АТО, ветерани та волонтери. на умовах Путіна та на його користь.
У Чернівцях на Центральний майдан прийшли сотні небайдужих. Перед людьми виступив військовий капелан, волонтер, священик УГКЦ Василь Гасинець. Він подякував всім, хто небайдужий до дій влади української та ворожої путінської. Отець Василь засудив дії уряду, спрямовані на те, аби применшити роль українських воїнів АТО, ветеранів, солдатів та добровольців. Недавно міністр соціальної політики уряду Зеленського висловився щодо того, аби врізати всі пільги ветеранам, котрі не отримали поранень чи каліцтва на війні. Таким чином влада підіграє Путіну, який спить і бачить, аби українські люди не служили у ЗСУ, не берегли свою державу, не воювали за Україну.
Зворушливим на майдані було те, як зустріли присутні родичів загиблих воїнів. Всі стали перед ними на коліна. На очі навернулися сльози: не шанує влада героїв – будуть шанувати люди!
Не шанує президент – шанує Бог!
Події останніх днів підтвердили й те, що владі та Богдану (голова офісу президента) досі не вдалося применшити і принизити роль ЗМІ в Україні. Саме преса і ТБ вплинули на формування думки суспільства про владу і президента. І вони стали основним джерелом інформації на відмінну від Інтернету, якому у правдивості менше довіряють, ніж ТБ і газетам. Тому суспільство вимагає, аби ЗМІ залишилися посередниками між громадами і владою.
Тут Богдан програв війну з пресою. Тому він мусить піти. Хоча Зеленський утримує свого керівника ОП до того моменту, поки таки по-справжньому не закипить в Україні.
А теперішні акції – це тільки початок. У суспільстві хвилювання. Це ще не революція, не барикади. Але уже й не 73-відсотковий «одобрямс». Завищені очікування суспільства щодо Зеленського і його слуг, невиконання обіцянок, війна з ЗМІ нині відіграють визначну роль у тому, що президент втрачає підтримку людей. Якщо вчасно не зреагує влада і не виправиться – чекаймо біди!
peredplata
