Чому досі не призначили губернатора Чернівецької області?

Губернатора знайшли, але не призначили

Досі не призначили голову ОДА Чернівецької області. Хоча вже другий тиждень пів України обговорює кандидатуру, яку озвучив у Маріуполі прем’єр-міністр України Олексій Гончарук.

Він назвав реальним претендентом на керівництво областю науковця, дипломата Сергія Осачука.

На Буковині доброзичливо поставилися до цього. Сергій Дмитрович не був помічений у якихось незаконних угрупуваннях і партіях. Був громадським діячем та почесним консулом Австрії у Чернівцях.

Проти активно виступають ті, хто був від «слуг народу». Всі депутати-слуги написали звернення до президента, аби він не призначав Осачука. Мовляв, цей кандидат не «слуга» і вибори не робив. Нехай буде Другановський.

Ще у Києві проти був Ілля Павлюк, який активно наполягав на Друнаговському. Кажуть, що настільки активно вимагав призначити свого протеже, що його вже й до Зеленського не впускають.

Буковина хвилюється, чому їй не дають губернатора. Невже ми така-сяка «пустошь», як нашу область у кіно назвав теперішній президент?

А насправді проблема в тому, що Осачук не був ніколи чиновником. Тому змушений пройти процедуру перед призначенням. Зокрема, його треба перевірити. Чи бува не входить до якихось злочинних угрупувань, чи не має судимості. Така своєрідна люстрація для тих, хто вперше йде на державну службу. Ця процедура триватиме кілька тижнів. А, можливо, й цілий місяць.

Опоненти вважають, що потрібно тільки затягнути час. А там, як у східній мудрості: «Або Мухамед помре, або віслюк здохне».

Поки тривають перевірки, у соцмережах строчать лайномети. Осачука обливають лайном і брудом. Його звинувачують у контрабанді, у близьких стосунках з Фірташем, Папієвим і навіть Бурбаком. А насамкінець «знайшли» великий компромат на реального претендента на посаду голови ОДА. Його звинувачують у співпраці з головним митарем області Миколою Салагором. І у провину ставлять випуск книг.

Дійсно, науковець Сергій Осачук у співавторстві з Миколою Салагором написав кілька історичних книг.

Для «слуг народу» писати книги – це погано.

Будьмо уважні! Бо Європа вже переживала факельні походи і спалення книг на майданах.

У 30-х роках ХХ століття по всій Німеччині розводили багаття з книг. Гітлер і нацисти палили науку, культуру і мистецтво.

Невже хтось це хоче повторити?..

Петро Кобевко

 

Новини Партнерів